Твір на тему я екскурсовод в нашії україні

"Якби я була екскурсоводом".Знайомтеся - вулиця Гоголя. (Харків)Виникла вона як Мало-Сумська вулиця в другій половині XVIII століття, бо проходила паралельно Сумської. Починалася Мало-Сумська на нинішній Театральній площі і доходила до Мироносицькій кладовища (нині сквер Перемоги). До сторіччя Гоголя її перейменували в Гоголівську, а потім назву вкоротили. Раніше тут знаходилися два храми: лютеранська кірха і католицький собор. У шістдесятому році кірху знесли. І на її місці виріс нічим не примітний з архітектурної точки зору житловий будинок. Втім, у місті будинок був відомий тим, що в ньому знаходився магазин «Поезія». До речі, в цьому магазині якийсь час працював продавцем молодий, нікому ще невідомий Едуард Лімонов - 
Детальніше - на -

Народна пісня «Гомін, гомін по діброві» належить до козацьких пісень. Запорозькі козаки — мужні захисники своєї рідної землі. Кожен хлопчик змалку готувався до служби у війську. На Запорозькій Січі був вій кодекс честі: треба виявляти мужність і стійкість у боротьбі ворогами, не кидати товаришів у біді, ставити громадські інтереси вище особистих. Хоч жінки, матері й залишалися самі, все ж вважати за честь посилати в запорожці чоловіків та синів; не прощали зради. Служба козацька важка й небезпечна, дуже часто не поверталися неї, падали на полі бою. Про це й говориться у творі. У пісні використані традиційні для фольклору прийоми паралелізму (паралельне ображення явищ природи й людського життя), діалогу, трикратного повторення, вживаються ласкаво-зменшувальні слова. 

моя вулиця

я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.

вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.

вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів!

восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.

але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.

на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.

раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.

єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.

коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.