Твір роздум світова велич т. шевченка

немає нічого дивного в тому, що серед усіх жителів певної країни найбільшої поваги часто удостоюються письменники. ці творчі люди, як правило, дивляться в глибину душі людини, а тому добре розуміють сутність численних представників народу, та й сам народ в цілому. читаючи їх твори, можна зрозуміти мотиви дій представників народу, найрізноманітніших, здавалося б, людей, які, тим не менш, об’єднані однією ідеєю, вірою, однаковими бажаннями і переконаннями. завдяки всьому цьому поширеною стала думка про те, що творчість тараса шевченка посприяло тому, що українська душа повною мірою влилася в загальний потік культури людини.

час від часу можна почути, що революційних і демократичних письменників в часи діяльності тараса шевченка було не так і мало. у той же час жоден з них не зміг досягти того, чого досяг цей український письменник. особливо добре письменник міг описувати важку долю скривджених людей, тих, хто ненароком оступився в житті, не зміг вписатися в якісь соціальні норми або не впорався з певними важкими життєвими обставинами. демократичність літератури шевченка виявилася також і в тому, що він показав життя тих людей, про долю, думки і переживання яких до нього ніхто навіть і не замислювався. висока значимість підняття таких тем у творчості цього українського письменника і зробила його великим на весь світ. на підтвердження цієї величі твори українського автора були переведені на практично всі мови слов’ян, а також на інші мови, навіть такі екзотичні, як в’єтнамська, японська та мова хінді.

втім, як здається особисто мені, основна причина величі тараса шевченка в тому, що в його творах він чітко показав і дав зрозуміти всім своїм читачам, що українська нація дійсно існує і буде завжди продовжувати існувати. незважаючи на те, що багато вороже налаштованих народів прагнули до того, щоб поневолити українців, повною мірою їх асимілювати з наданням меншого обсягу прав, наші співвітчизники ніколи щиро не погоджувалися з цим, продовжували свою національно-визвольну боротьбу, щоб досягати вершин успіху в ній і наближати націю до формування повноцінної національної держави.

Відповідь:

До Києва прибувають з Візантії купці на чолі з василіком (посол) патрикій Калокір. Він зустрічається зі Святославом і передає привіт від нового імператора Никифора. Потім віч-на-віч каже, що привіз гроші від імператора як плату за те, що Святослав піде війною на Болгарію. Ірина померла і Візантія відмовилась надалі платити данину Петру і тепер у них війна. Святослав відмовляється битися з болгарами. Тоді Калокір розповідає внутрішні інтриги імперії і радить взяти золото і розбити Петра, щоб той не напав на Русь з Никифором, тим часом як вони самі знищать Никифора. 

2-3

Святослав радиться з Ольгою, а потім направляє посла, щоб той запропонував Петру напасти на Візантію разом, а якщо той відмовиться, то воювати з Петром. 

4

Святослав збирає князів інших земель Русі і повідомляє, що його посла кесар Петро вбив, тому вони мусять піти розбити військо Петра, а потім з простими болгарами піти війною на Візантію.

Пояснення:

Відповідь:

У житті кожної людини обов'язково бувають моменти, коли треба зробити вибір. Іноді йдеться про дріб'язкове: іграшку, одяг, страви. А колись — про серйозніші речі: професію, вчинок, ставлення до людини... Від чого тоді залежатиме вибір? Мабуть, від виховання, від совісті, від наявності чи відсутності таланту, вміння розуміти життя і людей.  Роман Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" знайомить нас с історією Чіпки Вареника, селянського парубка, який стає жорстоким убивцею. Чому герой зробив такий вибір? Автор намагається дати відповідь на це питання, висвітлюючи дитячі, юнацькі роки Чіпки, розкриваючи мотиви його вчинків.  Формування його характеру відбувалося у несприятливих умовах. Батько виявився двожоном, отже, Чіпка — байстрюк, якого зневажало все село. Постійні злидні, безземелля. Коли ж з'явився клаптик землі, його підступно відбирають. Ось перші причини мстивого характеру хлопця: бідність, зневага людей, безправність і беззахисність перед несправедливістю. Починається боротьба Чіпки за правду — так він вважає. Грабунки, розбій — здавалося, що він відбирає своє. Був, правда, період душевного "одужання", коли поруч з'явилася Галя, коли праця приносила і прибуток, і задоволення. Але ще один удар: Чіпку виганяють із земської управи, куди він був обраний селянами. І герой знову виходить на стежку помсти, знову ніби захищаючи правду.  Якби в романі діяв лише Чіпка, з усіма його бідами, то, мабуть, можна було йому співчувати. Мовляв, а що ж іще робити у подібних умовах? Але ж поряд з Чіпкою мати, Галя, Грицько, Христя. Намагаючись підтримати героя, вони підказували йому інший шлях. Якби прислухався, може, став би хазяїном, як Грицько, добрим і ніжним чоловіком для Галі, а для матері — люблячим сином. У світі весь час борються добро і зло. Відгук цієї боротьби обов'язково буває в людських душах. Те, який шлях обере людина, залежить від перемоги в її серці добра чи зла. У Чіпчиному серці взяло гору зло. Отже, інші люди, навіть його рідні, відступили на задній план. Ні благання матері, ні сльози дружини, ні поради Христі не розтопили тієї образи, якої завдало герою життя. Чіпка перестав бачити оточуючих, перестав рахуватися з ними і став злодієм.  Я переконана, що вибір життєвого шляху, крім об'єктивних, тобто суспільних умов, повинен залежати від самої людини, від розуміння того, що ти захищаєш — добро чи зло. Має бути почуття відповідальності перед людьми, треба думати про те, щоб від твого вибору ніхто не постраждав, не став нещасним.

думаю підійде