«давню казку» леся українка написала ,будучи зрілим поетом, у 1893році. своє місце як митець письменниця бачила лише серед найпередовіших, революційних представників суспільства — серед робітників.
у творі йдеться і про роль поета і його творів у суспільному житті. тому головний герой цієї поеми — поет.тема: зображення боротьби трудящих проти своїх поневолювачів та ролі і місця поета у визволенні народу від гніту.основна думка: у пошані народній завжди залишаються ті, хто захищав, відстоював інтереси простого люду, жертвуючи своїм життям.ліро-епічна соціальна поема-казка (зачин, події відбуваються в давноминулі часи, в якійсь невідомій країні, головні персонажі — поет і бертольдо — зустрічаються тричі, як і в казках).
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Мій улюблений літературний герой. 5 клас твір.
над цією темою мільйони років думали філософи, про все, що я можу сказати про їхні роздуми – вони, на мій погляд, безглузді, адже і бовдуру ясно, що щастя і сенс життя для кожної людини різні.
як на мене, в житті взагалі немає сенсу, воно дано нам для того, щоб бути просто щасливими; для хвилин, які більше не повторяться; для того, щоб ми до кінчиків пальців відчували себе людьми. і немає тут ніяких премудростей на зразок "сенс життя - добиватися цілей" чи ще чогось на зразок такого.
життя - це просто виклик, шанс, і немає чого в житті соромитись, надто довго думати, жити стереотипами та перейматися думкою інших, адже всі ми і так помремо. і це не сумно, бо коли щось має кінець - воно вже набагато цікавіше.
якби я була богом, я б заздрила людям. я написала колись вірш, і от невеличкий уривок з нього:
що ти можеш знати про сенс життя, смертний?
банально - це робота, ціль якась, буття.
дурня то все, бо є речі безсмертні
і зараз про них скажу тобі я.
лежиш на ліжку ти один в квартирі,
а по tvіде старенький фільм,
і біля тебе пляшечка мартіні
а в ножках примостився хатній кріль."
взагалі, не варто жити нудно, адже що потім будеш розповідати внукам?
я хочу набити собі татуювання "forever young" - вічно молода, і щиро сподіваюсь, що попри те, що мені зараз тільки п'ятнадцять, я, думаю, буду така сама схиблена і в шістдесят.
щастя - це побувати на концерті улюбленої рок-групи (я все ще сподіваюсь якось потрапити на "asking alexandria" ), підзбирати собі до старості грошенят, купити "харлей" 90-го року випускуі їздити на ньому під пісні "арії".
щастя - це море. ніколи ще настільки не почувала себе людиною, як на морі. подорожі - ось заради чого варто жити, улюблена професія також зробить тебе щасливою. люди надто сильно самі все ускладнюють, закореніле суспільство зіпсувало мільйони життів. і навіщо так жити?