Лист леоніду глібову як найкращому байкарю 10 речень !

Відповідь:

1. Чиї слова: «Тікаєш... Мене покидаєш... І отсе я лишуся сама з тим осоружним  чоловіком...»? - Соломія

2. Хто сказав: «Ромцю, тікаймо звідси, бо ті хлопи заб’ють нас, як мого діда в Умані»? - Паня (дружина пана, від якого втік Остап)

3. Продовжіть речення: «Соломія підійшла до ставка, скочила в ... і почала шарити на  днищі». - човен

4.Чий портрет: «Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, у високій сивій  кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком»? - Соломія, переодягнена на парубка

5. Про що йде мова: «У долині, на виднокрузі, сіріло щось щирокою смугою і  розпливалось у пітьмі. То був...»? - Дунай

6. Хто за словесним портретом: «...наказав усім залазити в комиші, скласти свої клунки і  бути напоготові...»? - дід-провідник (дід Овсій)

7. Про кого розповідаєтьтся: «Вони лише пам’ятали, що бігли на одчай, через комиші,  через воду, в безпросвітній темряві, з почуттям звірини, за якою женуть собаки»? - Остап і Соломія. цитата - попереднє речення Що далі було — ні Остап, ні Соломія не могли добре пригадати

8. Чиї слова: «Коли не влучив, тікай собі з Богом!»? - кордонний козак

9. Про що йде мова: «...оточали її ворожою юрмою і шептались»? - такими ворожими здавалися Соломії комиші,  в яких вони з Остапом заблукали, в яких вона змушена була покинути пораненого коханого, а тепер зрозуміла, що не може знайти до нього дорогу.  

10. Хто говорить і з ким: «Люди добрі, змилуйтеся, прийміть нас до хати... Я вам оддячу, я  вам одроблю...»? - так благала Соломія сім"ю циган, стоячи на колінах, надати їм з Остапом  притулок.

11. Доповніть речення: «Іван підняв весло і з усієї сили спустив його на...» - Іван підняв весло і з усієї сили спустив його на червоний фез

12. Чиї слова: «Оце ззаду пам’ятка від пана, а спереду між ребрами, маю дарунок від  москаля… кругом латаний... з тим і до Бога піду...»? - Остап, коли розповідає про своє довге і повне жалю життя.

Пояснення:

ответ:Твір "Гер переможений" мене надзвичайно вразив,особливо сам сюжет. Я сам(а) відчула на собі ті втрати та сльози. Перш за все цей твір розповідає нам про життя під час війни та про любов, а саме Фрадріха до своїх діточок. В творі розповідається про відбудову зруйнованого міста німцями та відносини між німцями та Фрідріхом. Сюжет твору для мене став хвилюючим, але мені не сподобався той кінець:"Одного ранку його знайшли під стіною барка,де він стояв спиною до людей,понуривши голову". Це новела і саме тому така несподівана кінцівка. Мені здається що Любов Пономаренко не дарма написала такий твір, вона хотіла до нас донести,що ми не повинні бути байдужими та те,що не повинні скаржитися на життя,адже раніше воно було ще гіршим.

Объяснение: