Охарактерезуйте сашка и васеля чепижного из казки сироманець за таким планом: а) им’я героя, вик, фах; б) портрет; в) вчинки пирсонажа г) моэ ставлення до нього.
У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем.
Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив”, ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю".
Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.
Stroeva19651938
30.01.2021
1.Сподівання Настусі на свободу: "Вона не надіялася ніколи, що буде мати нагоду в чотири очі говорити з могутнім падишахом і може випросити у нього свобідний поворот до рідного краю. Чула всіми нервами, що ся молода людина здібна до благородних учинків." 2.Сміливість і відвертість Насті до султана: "Не тульки палати, йле й уся твоя земля - від тихого Дунаю до Базри і Багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх військ і у пустинях. І не тульки земля, але й води, по котрих бушують розбишацькі судна." 3.Відчуття Настусі: "Вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в нутро солодку, але затроєну стрілу першого враження симпатії і любові. І відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрілу..." 4.Схожість Насті до матері Сулеймана: "Він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра бульше пригадувала б йому матір, ніж ся невольниця. Вже був певний, що вано й тільки вона потрапить виступати супроти нього так само лагідно й так само твердо, як його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очі, коли стрілив якогось бика без пороху."
bb495
30.01.2021
Останні публікаціїАналіз вірша Сергія Єсеніна “Не дивися на мене з докором” – Єсенін С. АТвір на тему «Опис квітки ромашки»Лірика кохання у творчості Ф. І. ТютчеваПеппи Довга Панчоха – Линдгрен АстридЗлочин і покарання характеристика образу Іллі Петровича(Пороху)РекламаТоварызагрузка...Моє враження від оповідань Володимира Винниченка (Твір-відгук на самостійно прочитану книгу)З великим захопленням я прочитав збірку оповідань Володимира Винниченка, яка називається “Намисто”. У ній розповідається про життя дітей бідноти на початку XX століття. Найбільше з усіх мені сподобалися оповідання “Гей, чи пан, чи пропав” і “Гей, не спиться”. У цих оповіданнях діють одні й ті самі персонажі.Письменник дуже правдиво зображує дітей. Головні герої оповідань — близнята. Івашко з вихорцями волосся над чолом, які схожі на “два гребінці у півника”, і Любка, з виразними великими синіми очима, золотою кучмою волосся й густими гарними віями. Близнята мають гарячу мрію: влаштувати голубник, завести десять пар голубів і доглядати їх. Але грошей у дітей немає. Гроші треба зібрати. Івашкові та Любці прийшлося зазнати багато пригод, але гроші на голубів вони все ж таки зібрали.Письменник дуже симпатизує своїм маленьким героям: з усіх складних ситуацій вони виходять повними переможцями. Володимир Винниченко майстерно змальовує характери дітей — впертого, настирливого Івашка й Любки, яку сам письменник називає “буйною та розгонистою”. Але не тільки дитячі проблеми вирішують ці двійнята. Нерозлучні близнята, виявляючи свою сміливість і жертовність, допомагають дяді Павлусю, організаторові страйку на заводі, утекти з-під арешту. У цьому випадку діти ще раз доводять свою кмітливість, винахідливість та обережність.Письменник докладно розповідає про догляд за голубами, і ми розуміємо, що Володимир Винниченко — неабиякий голуб’ятник. Івашко й Любка захоплено доглядають своїх птахів, піклуються про їхнє здоров’я.Мені дуже сподобалися оповідання Володимира Винниченка, і тому я раджу всім школярам, а також їхнім батькам прочитати їх та переконатися в талановитості цього письменника, у його вмінні яскраво змальовувати життя бідних, але по-своєму щасливих людей.Ще по теміМіркування про дружбу й любов у долях людства XX століття – саган ФрансуазаХудожня своєрідність лірики Б. ПастернакаГригорій Сковорода й українське письменство 1920-х роківСторінки життєпису Уласа СамчукаВеликий син України (за трагедією Б. Лепкого «Мазепа»)This entry was posted in Шкiльнi твори by tvori. Bookmark the permalink.Напишіть відгукВаша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Охарактерезуйте сашка и васеля чепижного из казки сироманець за таким планом: а) им’я героя, вик, фах; б) портрет; в) вчинки пирсонажа г) моэ ставлення до нього.
У повісті «Сіроманець» Миколи Вінграновського дядько Чепіжний виступає негативним персонажем.
Він старшого віку, житель села, працює у колгоспі. Та часто ухиляється від роботи. «Поробиш ці дні і за мене, — сказав Чепіжний жінці. — Я довго не буду. Туди і назад». Він бездушний, погано відноситься до тварин : «Кінь крутився під ним, харапудився, але Василь бив його прикладом рушниці по заду, і кінь віз його далі». Брехливий, всі збитки спирав на вовка. Не один раз вночі крав «у полі солому на мотоциклі». Повбивав вовчиху і вовченят, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив”, ями копає по лісосмугах на звірів. Любить говорити неправду, навіть сторожиха баба Маня дала зауваження перед кореспондентами: «І тобі не стидно отаке городити». Користолюбний, «премій за вовків получив стільки, що аж чорного мотоцикла купив», шукає від всього зиск, не вміє пробачати : «А збитки за козу? Я своє дарувати «за так» не звик!». А ще він злий і затаїв зло на вовка, постійно переслідує його, хоч Сіроманець вже старий і незрячий та не причиняє зла людям. Вовк відчував небезпеку від дядька, тому й «загнав Чепіжного по шию в озеро і сам сів на березі». У словах Чепіжного багато ненависті, люті та неправди:" жри мене", "я сам би перегриз йому горло", "зуби не зуби, а метрові кілки затесані, язичище горить, як черінь, і пахне від нього кров'ю, почав підкрадатися до наших посівів, толочив, припустімо, ячмені й пшеницю".
Мені не подобається дядько Чепіжний, бо він поганий, злий та жорстокий, не любить тварин, говорить неправду.