Які проблеми дорослішання в.чемерис порушив в творі вітька+галя

Повість відомого українського письменника-гумориста Валентина Чемериса дуже кумедна, у ній розповідається про веселі пригоди головних героїв — підлітків, що живуть у селі на Херсонщині. У творі порушено проблеми відданої дружби, зради, відданості, відповідальності, а також уславлюється почуття першого кохання.

Справжня любов — це велике щастя людини. Воно визначає сутність особистості, іноді стає головним випробуванням у житті. Заради кохання здійснюються героїчні та безглузді вчинки. Навряд чи хтось із нас погодився б прожити, не пізнавши цього почуття. Думаю, що для більшості кохання значить набагато більше, ніж гроші, влада й слава.

В основі сюжету повісті лежить цілком життєва ситуація: Вітька Горобець закохався у свою подружку дитинства: «Раптом Вітька оторопіло застиг на місці: з бічної вулички, широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою». І саме це почуття зумовило низку кумедних подій, які розгортаються в селі Великі Чаплі.

Ми довідуємося, як Вітька разом із товаришем Федьком Котигорошком обдумують план підкорення «дами серця». Федько із радістю, як вірний зброєносець, допомагає найкращому другові в сердечних справах, адже він прочитав так багато книжок про кохання!

Спочатку хлопці готують серенаду, поцупивши гітару в сестри Федька та солом’яного бриля в пугала на городі у діда Свирида, але помиляються й співають під хатою баби Хіврі. Потім Вітько пише Галі вірша й надсилає до місцевої газети, але отримує відповідь, що треба писати про посівну, а не про кохання. Федько ж вирішує приворожити Гальку до Вітьки за до чарівного зілля, але отримує від глухої баби Фекли настоянку від болю в животі.

Найбільше мені сподобався епізод, коли хитра Галя використовує почуття закоханих хлопців й прохає Горобця то наносити повну діжку води, то нарубати дрова, а Петра Білого — посапати кукурудзу. Звістка про «конкурента» приголомшує Вітьку, й він навіть викликає Петра на дуель.
На мою думку, у головних героїв повісті все в житті буде добре, адже ми бачимо, яким наполегливим є хлопець, окрилений високим почуттям, він пише вірші, прагне до коханій, відчайдушно вступає в двобій із суперником. Але багато з його задумів не здійснилися б, якби він не мав поруч вірного товариша Федька, який дуже відповідально ставиться до справ, що необхідно здійснити.

Отже, повість Валентина Чемериса навчає нас: для того, щоб стати щасливим, потрібно вміти дружити, по-справжньому любити, знайти собі заняття до душі, не впадати у відчай навіть у найскладніших ситуаціях.

Були часи, коли держава власна, могутня і сильна залишалася тільки в мріях, бо ім’я українця залишалося синонімом раба, душа і серце якого не знали неба, а земля українська ставала оселею скорботи і горя. У жертву було принесено життя мільйонів мучеників – синів і дочок України. Це завдяки їм не згасла віра у праведну путь, не вмерла надія у світле майбутнє, не зміліла любов до України. Українська душа огненно заговорила устами Тараса Шевченка, висповідалась і утвердилася в надії, що прилине правда і настане день, коли «врага не буде супостатата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі».Дивною квіткою-ломикаменем, чарівною мавкою волинських лісів, мужнім голосом цілого народу прибула до духовної Вітчизни українців безсмертна Леся Українка. ЇЇ поезія стала і хлібом насущним, і високим небом. Вона не дала українському народові втратити віру на осягнення вершини у сонячній кроні неба України. Іван Франко вклав в уста свого Мойсея пророчі слова про Месію, Мету, Дух. Поет став провідником нації, а слово його творів «вічним революціонером», духом неспокою у сходженні на вершину. Так не вмерла українська душа, не загинуло слово, вистояв народ, щоб знову опинитися на роздоріжжі і обрати свою майбутню долю.І от ми стали на порозі Європи. Майбутнє нашої держави залежить від нас, молодих, тих, хто сьогодні ще за шкільною партою, а завтра будуватиме нову Україну, високоцивілізовану, демократичну, де пануватиме достаток для більшості людей, які цінуватимуть конституційні свободи, де сяятимуть вогнями чисті міста, а у селах щасливо працюватимуть на своїй землі люди.Чого нам не вистачає тепер? Напевно, любові для значної частини громадян до України.Що до Україні? Відповідь одна: патріотизм. Саме любов до рідного краю і свого народу можуть до нам подолати усі негаразди і, головне, навчитись відрізняти свободу від рабства, труднощі, породжені становленням молодої держави,від труднощів, породжених ворогами нашої свободи. Саме патріотизм зможе забезпечити зміцнення нашої державності.Тож хай не зміліє духовна криниця наших молодих сердець, а віра, надія і любов до збудувати нову Україну.

1. наймолодша хуха. 2. життя у лісі. 3. перший сніг. 4. тепла хатинка. 5. плач сосни. 6. лісника. 7. без житла. 8. в пошуках дому. 9. хлівна хуха. 10. мила дівчина. 11, сум за домівкою. 12. нещастя у хліву. 13. моховинка та добрі діти. 14. врятована коза лиска. 15. витівки веселої хухи. 16. нечесний та злий дід. 17. поранена моховинка. 18. повернення додому. 19. похід до хо-суковика. 20. зустріч з дідом. 21. хух. 22. доброта та милосердя моховинки. 23. врятований дід. 24. вдячність лісоруба.