Вукраїнській літературі які є види мистецтва

Хореографія, малярство, дикламація, кіно й театр, музика.

поставь ответ лутчим.Старалась

Объяснение:

Пошук...

Твори / Твори українською / Твір Мої почуття "Тіні забутих предків", Коцюбинський

Характеристика вовка Сіроманеця "Сіроманець", Вінграновський

Перегляди: 1059

Вінграновський Микола

Вовк Сіроманець образ вовка, його характеристика з повісті М. Вінграновського "Сіроманець":

найстаріший - «був найстарішим вовком у світі»

ватажок зграї - «все своє Сіроманче життя водив зграю»

взірець для молодих вовків - «молоді вовки мріяли пройти у нього бойову вовчу стратегію і тактику»

об’єкт марення молодих вовчиць - «він снився молодим вовчицям»

має вплив на інших - «коли ж нічого було їсти […], то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости»

авторитетний - «і зграя мовчечки лягала»

Тобто можливо зробити висновку, що вовк сміливий, відважний, розумний, авторитетний, кмітливий.

Алеж читаючи «Тепер, на старість, вовк осліп. Бурхлива темнота зацарювала в його очах. Один лише нюх водив його по

світу, і кашляти вже почав», робимо поглиблення характеристики вовка: старий, сліпий, хворий, самотній, оскільки втратив усю свою зграю. З тексту дізнаємося, що вовкові сниться один і той самий сон: «срібні очі постріляних вовченят, постріляні вовчиці з білими зубами у землю, і снився він собі сам». Можна зробити висновок, що такий сон пов’язаний із нервовою напругою, сум’яттям, відчуттям чогось нездійсненного, значущого, що мало місце в житті, відчуттям утраченого. Вовк був ватажком зграї. Він був сильним, молодим, нездоланним. Усе це залишилося далеко позаду.

Вічні поеми Гомера Гомер - найвидатніший і найлегендарніший співець античності і, мабуть, найвідоміший поет світу. Для численних поколінь знайомство з античною культурою і світовою літературою незмінно починається з гомерівських поем "Іліада" та "Одіссея". Для еллінів (греків) їх творець був предметом гордощів, уособленням мудрості й художньої досконалості, майже богом. Слово "поет" у них асоціювалось зі словом "Гомер", а поеми "Іліада" і "Одіссея" вважались священними. У той же час, попри таку популярність Гомера, про нього майже не існує достовірних відомостей. В античній літературі існує аж дев'ять біографій Гомера, які складаються з міфів та казкових оповідок. Загальна ж думка античності малювала його сліпим і старим співцем, натхненним музою, який мандрував Грецією, сам складав і виконував свої поеми, тобто був аедом. Йому приписували не тільки "Іліаду" й "Одіссею", а й багато інших поем. Обидві поеми належать до жанру героїчного епосу, характерними рисами якого є масштабність зображуваних подій, у яких беруть участь відомі історичні, легендарні або міфологічні герої. З цієї точки зору, "Іліада" і "Одіссея" є неперевершеним зразком героїчного епосу. У своїх поемах Гомер дотримується міфологічної версії виникнення війни. Майстерність Гомера полягає у відборі епізодів та їх побудові у захоплюючі сюжети, що розгортаються в епічні картини воєнних дій, і соціального життя давньої Греції таким чином, що поеми стають неперевершеними поетичними енциклопедіями того часу. Вірними й на сьогодні залишаються слова античного філософа Діона Хризостома (Златоуста) про те, що Гомер кожній людині, незалежно від її віку, дає рівно стільки, скільки вона в змозі взяти. На думку відомого французького поета і теоретика Нікола Буало, в творіннях Гомера прихований неоціненний скарб, і вони на всі віки залишаються джерелом насолоди і видатних уроків мудрості, добра, справедливості й краси.