Синоніми до слова жовтогарячий синонімічні ряди

ОРА́НЖЕВИЙ , , ПОМАРА́НЧЕВИЙ, АПЕЛЬСИ́НОВИЙ, ПОМЕРА́НЦЕВИЙ

Час написання-1893
Рід літератури -ліро-епос
Жанр-поема-казка
Тема-роль поета в суспільстві
Ідея-уславлення мужності,цілоспрямованості
Засудження-жорстокості,жаги до збагачення
Композиція:
Експозиція:знайомство з поетом
Зав‘язка:зустріч поета з Бертольдом
Розвиток дії:поет допомагає Бертольду (складає серенаду Ізідорі,пісні поета додавали відваги воїнам),Бертольд гнобить свій народ,а поета за є на службу до себе
Кульмінація:відмова поета та його довічне увязнення
Розвязка:смерть поета ,» поетові нащадки слово гостре гартують»
Художні засоби:
Епітети:люди добрі,шум зелений,сумну діброву,пісня дзвінкою і гучною,прудкії коні, лицар лихий,синє море,химерний світ
Метафори:,,Кажуть весь поміст у пеклі з добрих замірів зловжився,, ,,Я на крилах думки лину,, ,,На обличчі у поета Не цвіла урода гожа,, ,, Погляд в темряву втопвши,, ,, Всі розкоші ,всі вигоди ... треба проміняти на далекії походи
Антитеза: «золотих не хочу лаврів», «мав талан до віршів, не позичений, а власний», «Ізідора зникла …, та зосталася … квітка з рожі і — надія!», «Люди мучились, як в пеклі, Пан втішався, як у раю», «Пан гуляв у себе в замку,- У ярмі стогнали люде», «В мужика землянка вогка, В пана хата на і»,

Українська література заявила про себе на весь світ, представи­вши читачам твори геніального поета Т. Г. Шевченка. Безліч слів шани і визнання звучать протягом століття на честь великого Коб­заря. Але думки щодо його таланту і місця в літературі не вичерп­ні. Викладачами вивчаються документальні факти з життя поета, видано велику кількість літературознавчих праць, студенти та учні пишуть реферати, твори. Незвичайною є запропонована тема про позицію громадянина в суспільстві. І мені здається, що перед тим, як заговорити про суспільство, необхідно розглянути місце в ньому самого поета. Поет, по суті своїй, є митцем слова. Малюючи в своїй уяві певні образи, переносячи їх на сторінки творів, поет дарував нам олюднені Думи — основу поетового життя іб самовира­ження, засіб існування («Думи мої думи...). Думи Т. Г. Шевченка сумними рядами повідомляють про недолю українського народу, про сиріт, наймитів, безталанних. Всі ці прояви суспільного питан­ня бентежили болісним відгомоном душу Кобзаря. Усі негаразди поет переживав з людьми — співчував, прагнув бути почутим. Т. Шевченку вдалося у своїй творчості намалювати картину дій­сності, яку він бачив, живучи у ті давні часи поневолення, кріпаччи­ни, коли суспільство складалося з панів і кріпаків. Згадаймо хоча б сумну поезію *Сон»(«На панщині пшеницю жала...»). Поет розпо­відає нам про знедолених жінок, яких зваблювали і кидали москалі (поема «Катерина»).