Чим мені запам'ятався федько- халамидник

Федько, на перший погляд, здавався мені типовим бешкетником і хуліганом, адже жоден авторитет не міг вплинути на нього. Він робить те, що сам забажає, чинить по власній совісті не дивлячись на те, що він зовсім маленький хлопчик. Він завжди говорить правду і має характер, як у витривалого і дорослого чоловіка.

Проте той вчинок, коли він врятував своєю брехнею честь друга докорінно змінює ставлення до юнака. нехтуючи власним інтересом він каже що є винним у падінні сусіда і отримує за це покарання, і як наслідок - смерть.

Федько є непересічною, юною за віком, але вже такою дорослою за мисленням особистістю в літературі.

Ігоізм Коли води знайшли пораненого птаха тільки один з хлопців допоміг пташці а інші развернулись і пішли 
Формування характеру підлітка; вплив на його поведінку та світоглядні позиції сім’ї, школи, середовища тощо. Змужніння й дорослішання дитини як розширення її життєвого досвіду: поступової «належності до світу», де більша відповідальність, «де ніхто не має права легковажно, безвідповідально й нерозсудливо ставитися до життя», де суворіші закони та випробування. Самореалізація дитини. Стосунки ровесників (перше кохання й протистояння, суперництво друзів і самоствердження). Діалог поколінь, батьків і дітей, їх стосунків. Морально-етичні проблеми (чесність, підлість, байдужість, безвідповідальність та ін.).

  Джерело: http://dovidka.biz.ua/shpaga-slavka-berkuti-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Митька - мрійник. Замолоду мріяв. Зовсім ще юним мріяв, наприклад, зібратися втрьох-вчотирьох, обладнати човен, взяти рушниці, снасті і сплыть по річках до Льодовитого океану. А там спробувати просунутися по льоду до Північного полюса. Мріяв також відправитися в пошукову експедицію в Алтайські гори - шукати золото і ртуть. Мріяв... Багато мріяв. Всі мріють, але інші - отмечтали і почали влаштовувати своє життя...підручними, так скажемо, засобами. Митька перетворився в самого безглуздого, безнадійного мрійника - дорослого. Життя ліниво жувала його мрії, над Митькой сміялися, а він - із завзятістю незнищенним мечтал.Только навчився приховувати від людей свої мрії. А мрії - одна химерні іншого. Ось, припустимо, він дізнався одну травичку... Травичка так собі, непоказна, майже всі знають її, але ніхто не знає, що цієї травичкою можна лікувати... А Митька знає. Він ночами, щоб ніхто не бачив, збирає з ліхтариком цю травичку, наполягає і лікує направо і наліво... Славу Митькові співають велику, подейкують, не відлити йому ще за життя золотий пам'ятник в зростання. Митька тільки криво посміхається на цю затію. І нагадує людям, як вони сміялися над ним.