Ть написати складний план на тему "плетіння"

ответ:

при

поэтому исходный ряд расходится.

Що таке щастя ??? Радість, дружба, гроші, любов, добро… Кожна людина задумується над цим питанням і намагається знайти відповідь на нього. Турбувало воно і багатьох письменників. На прикладі героїв своїх творів вони намагалися дослідити їх прагнення бути щасливими.

Павлуся, героя оповідання «Скарб» О.Стороженка, парубки називають щасливим, хоча протягом свого життя він тільки їв та спав і нічого не робив. Таким, як Павлусь, «Бог усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба» Чи щасливий Павлусь? Як на нього, так. Матеріальні статки має, а от духовно то бідна людина. З гумором оповідаючи про Павлуся, автор вчить нас доброти, чуйності, порядності, працьовитості, ввічливості і той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм. «Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав, – пише автор. – Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть…» Воістину щастя не може бути егоїстичним.

Герой твору Б.Лепкого «Цвіт щастя» шукає квітку щастя, яка б зробила щасливими матір і його самого. І хоч квітка виявилась мрією, маревом, все одно все життя він її шукає,пізнаючи світ. Герой вірить, що щастя таки на світі є.

Скупа людина теж думає, що вона щаслива, бо має гроші. Проте користі з них мало, бо то купка папірців. Господарі з твору Б.Лепкого «Мишка» відчувають себе щасливими, коли наживаються на горі інших. Їм байдужа доля жебрачки та багатьох таких, як вона.

У кожного своє поняття щастя, свій вимір. На мою думку, щастя людини у добрих справах на користь своєї родини, людей, своєї Батьківщини. Своєю працею, творчістю, добрими ділами людина повинна нести радість людям, суспільству. Отоді то і буде справжнє щастя, яке не можна купити ні за які гроші.

О.Довженко говорив, що життя надто коротке і закликав поспішати творити добро. Тому давайте творити добро, допомагати один одному, цінувати кожну хвилину цього прекрасного людського щастя.

Одну націю від іншої відрізняє зовнішність, мова, традиції, культура у широкому розумінні цього слова. Але, крім того, кожна нація, як і людина, має свій характер. Цей характер, з одного боку, формується під впливом різних зовнішніх чинників: територія, що належить нації, вплив сусідніх народів, історичні події тощо. Але, з другого боку, характер нації і впливає на її історію, культуру. Можна провести паралель з людиною. Характер її формується під впливом батьків, друзів, вчителів. Багато значення має і життєвий досвід, умови, у яких зростає дитина. Але врешті-решт характер визначає подальшу долю: чи досягне людина успіхів у професійній кар'єрі? Чи буде щасливою у подружньому житті?

Отже, щоб відповісти на питання про характер українців, треба звернутися до їх історії. Українці мешкали на благодатній землі. Тому розуміли, що тільки від праці залежить їх добробут. Звідси — надзвичайна працьовитість. Крім того, їм усього вистачало: є море з рибою, ріки з чистою водою, ліси для полювання, безкраї степи для пшениці. Тому українці ніколи не зазіхали на чужі землі, були неагресивними і спокійними. Але, з іншого боку, українська земля приваблювала сусідів, тому українцям часто доводилося захищати рідні землі. Понад усе українці цінували волю, але так склалася історія, що їм постійно треба було за неї боротися зі змінним успіхом.

Хоч українці майже весь час свого існування як нації знаходились у складі іншої держави, але при цьому зберегли свою мову та культуру. Це пов'язано з тим, що вони завжди поважали традиції предків. Старі люди були для них уособленням мудрості. Наша нація дуже довго не мала власної літератури, навіть власне української писемності, але історію свого народу українці знали чи не краще за наших сучасників, бо дуже любили слухати розповіді старих людей. До того ж українська нація має надзвичайно багатий фольклор, у якому зберігається пам'ять багатьох поколінь.

Звичайно, як не буває ідеальної людини, так і не буває ідеальної нації. Є негативні риси і в українському характері. Зокрема, відоме українське прислів'я відбиває саме таку рису: „Моя хата скраю — нічого не знаю”. І справді, навіть в межах одного села українці мало залежали один від одного. Землі багато, врожаї чудові, залишається тільки працювати на власному господарстві. Тому так легко було українців підкорити. Захоплять одну частину країни, а іншій і байдуже на це. Але якщо знаходилася людина, що здатна була об'єднати усіх, наш народ являв собою велику силу. Таким був, наприклад, Богдан Хмельницький, що підняв на повстання цілу країну.

Багато чого можна ще написати про характер українців. Але мені здається, що головне — це любити свою землю і свій народ. А ця риса українського національного характеру все ще на стадії формування. У когось вона виявляється аж занадто сильно, а дехто навіть після 11 років існування незалежної держави не усвідомлює себе українцем, але при цьому живе за суто українським принципом „Моя хата скраю...”.

Объяснение: очень старое эссе, надеюсь подрйдёт