Составить счастливый конец для сказки говорящая рыба на украинском.

Vskore zanyalas' zarya. Yunosha-gost' nachinayet proshchat'sya. - Net-net, ne pustim! - zagorodili yemu dorogu muzh i zhena. - Ty spas nam zhizn' - skazhi, chem otblagodarit' tebya? - Ne za chto blagodarit', mne idti nado. - Nu, khot' imya svoye nazovi. Yesli ne sumeyem otblagodarit' - tak budem znat', kogo blagoslovlyat'. - Sotvori dobro i khot' v vodu yego kin' - ono ne propadet. YA ta samaya govoryashchaya rybka, kotoruyu ty poshchadil, - otvetil neznakomets i ischez. A muzh i zhena ostalis' v radostnom izumlenii.

Развернуть

Незабаром зайнялася зоря. Юнак-гість починає прощатися.

- Ні-ні, не пустимо! - загородили йому дорогу чоловік і дружина. - Ти врятував нам життя - скажи, чим віддячити тобі?

- Нема за що дякувати, мені йти треба.

- Ну, хоч ім'я своє назви. Якщо не зуміємо віддячити - так будемо знати, кого благословляти.

- Створи добро і хоч в воду його кинь - воно не пропаде. Я та сама говорить рибка, яку ти пощадив, - відповів незнайомець і зник.

А чоловік і дружина залишилися в радісному подиві.

Свою помилку оповідачка зрозуміла лише коли подорослішала. Вона усвідомила, що потрібно толерантно та добре ставитися до усіх людей, не залежно від їх статусу, національності, тощо. Коли була ще дівчинкою, вона сама того не усвідомлюючи псувала життя майже невинної людини, в якої доречі, було повне право на нормальне життя. Чоловік зовсім не був схожим на фашиста, це видно по його дбайливому ставленні до всього живого та журбі по сім'ї. Отож, вона зрозуміла не потрібно судити людину по її вигляду та рівняти всіх під одну лінію.

Олесь — маленький хлопчик, якому все цікаво, особливо те, що відбувається в лісі. Він зображується одинаком, тому що інші діти не поділяють його інтересів. Навіть дорослі не розуміють його, що призводить до конфліктних ситуацій.

Олесь небайдужий (не проходить мимо, допомагає), добрий та співчутливий (підпер у лісі вмираючу сосну, просить діда не перевантажувати коня), доброзичливий та сердечний (залишив шишку для дятла), не байдужий до чужого болю (плаче, бо щука з'їла пліточку), любить тварин (намагається врятувати пліточку, обороняє коня), слухняний (йде узимку до школи бором), не тримає зла й уміє прощати (зворушений від примирення з Федьком Тойкалом), товариський (за пиріжок і теплі слова однокласника віддячує усім, що має у кишенях), старанний (гарно вчиться, є відмінником), творчий (любить малювати), допитливий (приглядається до природи гає, ніби дослідник, розпитується про тварин), вміє фантазувати (річка – це безтурботна хата, дерева біжать навипередки з Олесем), мрійний (сняться казки, де добро перемагає зло), тонко відчуває несправедливість і чесний (не погоджується з настановами діда, засмучений, бо дід його не розуміє). Наївно по-дитячому протестує проти несправедливості (утікає з уроку малювання, не вечеряє з дідом).