Прочитайте рядки. чом твої устонька - тиха молитва, а твоє слово остре, як бритва? в уривку наявні всі названі художні засоби, окрім а) риторичного запитання б) персоніфікації в) порівняння г) епітета

ответ должен быть: Б

«Чайка на крижині» Ліна Костенко аналіз Тема: відтворення роздумів поетеси про смисл життя людини. Ідея: возвеличення любові до рідного краю, до всього, що з ним пов’язано, перебуваючи далеко за його межами. Основна думка: а) «Нащо крилатим ґрунт під ногами»? б) «Для мене ж той край найкращий, де виросли крила мої». Жанр: поема. Композиція «Чайка на крижині» Твір складається з п’яти частин: «Надбережжя», «Крига на Одрі», «Крила», «Ґрунт», «Усміх», кожна з яких має свій зміст, закінчену думку, але в той же час пов’зані з перебуванням Л. Костенко у Польщі, зокрема у порту міста Щецін, та міркуваннями про смисл життя людини, її призначення на землі, любові до рідного краю. Експозиція: опис портового надбережжя Щеціна, змін, які відбуваються з приходом весни. Зав’язка: розмірковування поетеси над призначенням крил у людини. Кульмінація: хвилювання поетеси, які викликав корабель з рідної землі. Розв’язка: гостювання героїні у Польщі. Сюжет «Чайка на крижині» Лірична героїня, перебуваючи у Польщі, зокрема у морському порту Щеціна гає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступала весна, ломалася крига. На одній з крижин вона побачила чайку. Це підштовхнуло її до роздумів про смисл життя людини. Людина має крила, але як птах не літає, бо людські крила зроблені не з пуху, а з правди, чесності, довір’я, вірності у коханні, з вічного поривання, з щирості до роботи, з щедрості та турботи, з пісні, з надії, з поезії, з мрії. Героїня твору полюбляє Польщу за її легенди, мову, звичаї, дружбу, щирість, але для неї рідний край — наймиліший. Одного разу вона побачила корабель з прапором рідного краю, який збентежив її душу і серце. І лірична героїня остаточно зрозуміла, що де б ти не був, але батьківська земля, рідний край для кожної людини є наймилішим, дорогим. Художні засоби «Чайка на крижині». «Надбережжя» Метафори: «кораблі прихилились», «кораблі… принесли свою втому», «гриф скам’янів», «тризубець висріблює іній», «злітають бурульки з дахів», «прокидається верф», «надбережжя стоїть». Епітети: «тихі причали», «затоки… голубі», «молоді кораблі», «суворі, похмурі стіни». Повтори: «тиша… тиша…»

Став багатий колись пан 
Короля благати,
Щоб король йому зволив 
Воєводство дати.
А король йому й сказав: 
«Відгадай три штуки, 
Відгадаєш — тоді на!
А як ні — на муки!
Перша штука: скільки зір 
В небі серед літа?
Друга штука: покажи 
Середину світу!
Третя штука: угадай,
Що думати буду?
І от тобі цілий рік 
Для того розсуду!»
Відійшов біагач назад 
Та так йому нудно!
Не вгадати — так біда,
А вгадати — трудно!
Сидить, плаче, неборак; 
Козак проїжджає...
«Чого плачете ви так?» — 
Багача питає.
Той і каже, так і так!.. 
«Не журіться, діду!
Коли так, то я за вас 
На відвіт поїду!»
І палицю в руки взяв,
В кожух одягнувся,
Чорні вуса підбілив,
В чоботи узувся.
І чимдуж до короля... 
Король поглядає,
«А що, пане, скілько зір?» 
З міною питає.
А той поли ті підняв,
Чи як довелося:
— Стілько,— каже,— в небі зір, 
Скілько тут волосся.
Задумався сам король 
Від сего відвіту.
«Ану,— каже,— покажи 
Середину світу!»
А той палицю підняв,
Може, з піваршина,
Та в підлогу нею гуп:
— Отут середина!
Почухався наш король,
Ще раз поглядає.
«Що ж я думаю тепер?» —
Козака питає.
— Думаєте, що я пан!
«Або що за річі?»
— То ті річі, що не пан,
А козак із Січі!
Здивувався наш король,
Подарував тому,
А козака відіслав 
В золоті додому!