Твір на тему '' айвенго- благородний лицар''

Айвенго – це головний герой історичного роману Вальтера Скотта «Айвенго». Він син саксонського вельможі Седріка Ротервудського. Батько позбавив його спадку, тому що Айвенго пішов у третій хрестовий похід з норманським королем Річардом І, а норманці на той час були завойовниками саксонців. Айвенго як справжньому лицарю притаманні кращі риси характеру, такі як: благородство, мужність, доброта, щирість і відважність. Перемігши лицарів, прихильників принца Джона, Айвенго проявив великодушність по відношенню до них, не взявши їхньої зброї, коней і доспіхів, як вимагають цього правила лицарського турніру, але взяв викуп щоб чесно розплатитися з євреєм Ісааком. Позбавлений спадку завжди захищав слабших себе. Так сталося і тоді, коли невинну Ребекку хотіли визнати відьмою і спалити живцем. Його совість не дозволила чекати смерті цієї дівчини і він, будучи пораненим, вирішує битися з Бріаном де Буа-Гільбергом на суді ордену Святого Храму, і в чесному поєдинку перемагає супротивника. Таким чином, Айвенго не лише відважний лицар, він в першу чергу порядна та доброчесна людина, котра спроможна на самопожертву. Він незрадливий власній справі, здатний вірно служити друзям, з котрими розділяє не тільки радість, а й небезпеки. Збігло біля двох століть з часу, коли Вальтер Скотт написав цей роман. Давно пройшла лицарська доба. Ми з вами живемо в двадцять першому столітті, в добу комп’ютерних технологій та постійного вдосконалення, які накладають відбиток на відносини людей між собою. Однак нетлінним залишилися гуманні цінності, котрі притаманні головному герою роману, знатному лицарю Айвенго.

У історичній пісні "козак максим залізняк" можна помітити такі художні засоби, як;  зменшено-пестливі слова та інверсія (Вертаються козаченьки Із бою додому), метафори (славою покрита), епітети (повнісінькі шанці, пишная рожа, гарной слави), порівняння (як пишная рожа).
Також у цьому творі є: гіперболи (накидали за годину панів повні шанці, зібрав війська сорок тисяч)  Анафора, або єдинопочаток (Обступили город Умань...)
Рефрен, або повторення (Та вдарили з семи гармат у середу арвнці)
 У історичній пісні "За сибіром сонце сходить" вжито такі художні засоби:
інверсія (Повернувся я з Сибіру), порівняння (як звірюку гонять), метафори (сонце сходить, прийшла туга до серденька), епітети (славні хлопці,хороші хлопці)
Також у творі є повтори: (світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожньою, нехай…). риторичні оклики (А здорові, хлопці!; Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте; Благослови, отче!; Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!) Риторичні запитання (Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?; Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?).

«Не забувати убогих та якщо можете, по силі нагодуйте їх і подавайте милостині безбатченкам. Та вдову обороніть, не дайте більш дужим згубити людину. Ким би він не був, невинний чи винуватий перед вами, не губіть та не веліть позбуватися його; якщо і провинився хто в смерті, не плюндруйте християнської душі.» — цим він каже,що не важливо від ситуації,роду,положення у суспільстві,потрібно завжди залишатися людиною,допомагати оточуючим! Я впевнена,що у нашому житті все підвладно закону «бумеранга» — щоб ти не зробив,погане,чи хороше,воно до тебе повернеться. Тому з цим повчанням я повністю згодна!«Якщо, все ж таки, вам прийдеться цілувати хрест перед братами рідними або перед будь-ким, то насамперед запитайте власного серця, на чому ви спроможетеся стояти непохитно, і тільки-тільки після цього цілуйте. А давши клятву, не переступайте її, бо ви згубите душу свою.» Думаю це значить,що прийнявши якесь рішення та пообіцявши щось собі чи комусь іншому,потрібно цього дотримуватись і виконувати.«Повік-віків не майте гордощів у серці своєму і у розумі, а проголосіть : сьогодні я живий, а завтра помру; усі ми смертні.» Це висловлювання мені подобається більша за все,через те,що воно втілює мої рідні думки. Завжди дотримувалась правила убивати в собі гордість,особливо по відношенню до близьких та рідних , вона ні до чого тобі буде,коли ти залишишся самотнім!«Старих поважайте, неначе батька, а молодих, як братів своїх рідних.» Як би у наш час усі люди дотримувались цього правила,то були найщасливішими. Бо зараз,людей похилого віку,які декілька літ тому назад творили наше майбутнє,намагаючись зробити все,щоб нам жилось добре,багато з молоді не поважають і відносяться байдуже! Це дуже мене засмучує.«Пам’ятайте, як повчав мудрий Василь,підтягнувши коло себе юнаків: при старших варто премудрих уважно слухати, старшим підкорятися, із однаковими і юними мати одностайність і розмови вести без лицемірства, та якнайбільше розумом вбирати буцімто губка. Не лютувати словом, не паплюжити нікого в розмові, не сміятися забагато. Очі держати додолу, а душу ввись.» Вважаю, що це означає поважати старших, прислухатися до їх порад,з однолітками бути чесним і ставитися,як до себе! Тоді тебе будуть поважати і ти досягнеш успіху у житті!«В домі своєму не лінитесь, та за всім пильнуйте самі, не покладайтесь на Бога чи на отрока, аби не насміялися люди ні над оселею вашою, ні над вашим обідом.» Кажучи іншими словами,місце,де ти живеш-твій показник тебе для оточуючих. Не потрібно на когось сподіватись,чогось чекати,а робити все самому. Ненавиджу безлад,він не дає змоги вільно пересуватися,відчувати себе у затишку. Тому підтримує це повчання та дотримуюсь його,чого раджу кожному. Кожна річ повинна мати своє місце!«Обману остерігайтесь,та пияцтва, та облуди, від того душа ваша гине і тіло.» Ще ніколи,за всю історію людства, брехня,пияцтво,блуд не приносили нічого гарного. У брехні ти путаєшся та з часом забуваєш,що є справжнім,а що ні. Пияцтво та блуд знищують твоє здоров’я, що не робить тебе щасливішим.«Куди б ви не вертали стежину рідною землею, не давайте творити зло та шкоду отрокам своїм ні у селах, ні у посівах, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не затрималися, наситьте та напийте нужденного.» Де не був би ти,не має значення, чи твоє це рідне село,чи чуже,допомагай людям і вони до тобі. Тоді у будь-якому місці будеш почувати себе в затишку та теплі))«Хвору людину провідайте. Небіжчика проведіть в послідню дорогу, адже усі ми смертні.» Це повчання про те,що не потрібно залишатися байдужим до людей з проблемами,бо ви теж можете опинитися у такій ситуації і залишитись самотнім у ній!«Щонайбільше поважайте гостя, звідкіля б він до вас не прийшов: простий або вельможний, або посол; якщо не маєте змоги по шанувати його подарунком, то хоча б пригостіть його їжею та питтям, адже він, пересуваючись далі, возвеличить вас у всіх землях доброю або злою людиною.» Думаю,що це значить,що потрібно з повагою та обережність ставитися до незнайомих людей. Адже відомо,що слава завжди йде попереду людини.