Складіть твір роздум в художньому стилі про те як наш клас працював над прикрашання класу до новорічного різдвяних свят

Повість А. Чайковського «За сестрою» була написана в 1907 році і відразу ж отримала широку популярність. Твір переносить нас у часи середньовіччя, коли татаро-турецькі загарбники руйнували українські містечка і села, вбивали, забирали в полон людей. А мужні козаки виборювали волю для своєї землі. Але мені сподобалося те, що «За сестрою» - не просто витвір про історичні події, а повість про пригоди, мандри, вірності і мужності. Головний герой повісті - підліток Павлуша. Скільки пригод випало на його долю! Хлопчик жив у сел вка з дідусем, матір'ю і сестрою Ганнусею, але в один день життя його перевернулося. Павлуша втратив рідних, а сестру вороги забрали в полон. Щоб врятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлуша намагається довести собі, що він - гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопчик залишає козаків, старшого брата і батька і їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопчик не злякався: він же славного козацького роду!
Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратила почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звичайно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлуша досяг своєї мети: Девлет-Гірей відпускає сміливого хлопчика з сестрою з неволі і навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Думаю, що в майбутньому з Павлуші дійсно вийшов гарний козацький отаман.
«Я поклав собі за ціль мого життя, - перекласти в белетристичній формі нашу історію з козацького періоду і тим заповнити цю прогалину в нашій літературі. На той час мало хто до того брався », - писав А. Чайковський про свою спадщину. Вважаю, це вдалося письменникові в повній мірі, оскільки повість «За сестрою» - чудовий твір! Крім того, що дуже цікавий, він містить в собі важливу думку - необхідно бути мужнім, чесним, добрим і любити свою сім'ю і рідний край.

                   “Гуси-лебеді летять” характеристика образів  

Повість «Гуси-лебеді летять» – автобіографічний твір. Маленький хлопчик Михайлик живе в селі у великій родині. Бабуся й дідусь, тато й мама, сам Михайлик — натури цільні й поетичні, працьовиті, розумні й талановиті. Ганна Іванівна, мати Михайлика, — найпоетичніший образ повісті. Незважаючи на тяжке життя, вона зберегла поетичну душу, вміння дивуватися звичайним речам: першому пуп’янку, цвіту соняшника, вранішній росі, легенькому туману, плачу дерева навесні. Усього, то знала й відчувала, мама навчала сина. Вияв батьківської любові до Михайлика. На перший погляд, батько здавався суворішим за матір, але саме він продав корову-годувальницю, щоб Михайлик мав змогу вчитися. Узимку Панас Дем’янович носив сина в школу на руках, бо в сім’ї були одні чоботи. Образи дідуся й бабусі — охоронців сімейних Традицій. Дідусь Дсм’лн був майстром на всі руки. Вій був і бондарем, і ковалем, і будівельником, міг вирізати з дерева фігурки не тільки людей, а й апостолів. Дід завжди жалів дружину, з якою прожив довге життя. Подружжя жило так, що їхнім стосункам дивувалося все село. Коли дідусь помер, бабуся тяжко засумувала й, відчувши свою близьку смерть, прибрала хату, зібрала рідню й, попрощавшись з усіма, тихо відійшла у вічність.