Чи можна андрійка з оповідання «он як буває» назвати другом природи? текст-міркування

 На мою думку, Андрійка не можна назвати другом природи.

 По-перше, хлопчик знехтував проханням тата не лякати птахів. Вперта цікавість привела до зруйнованого ластів’ячого гнізда. По-друге, усі друзі природи знають, що не можна турбувати птахів у гніздах. Вони можуть покинути своїх пташенят. Про це нас вчать на уроках.  

 Я не можу назвати Андрійка другом природи.

   

ответ: Після Лесі Українки — Олена Теліга найвизначніша жіноча постать в українській літературі, її поетичні твори вражають своєю життєстверджуючою силою, палким оптимізмом, вона прагне активного, наповненого високими устремліннями життя. Поезії сповнені протесту проти буденності, проти збайдужілого ставлення до суспільних процесів. Поетичні погляди й світогляд Теліги формувалися завдяки дружній співпраці з "вісниківцями" (так називали тих, хто об'єднався довкола журналу "Вісник", що його редагував критик і публіцист Д. Донцов), серед них були Ольжич, Маланюк, Мосендз, Степанович, Лятуринська та інші. Загалом же творчість Олени Теліги відносять до так званої "Празької школи" (групування поетів-емігрантів міжвоєнного двадцятиліття). Особливості її поезії — вишуканість у тематиці, настроях, що поєднуються з народною світосприймання; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів.

Объяснение:

ответ: Это немного не то но лол почему бы и нет

Объяснение:Катерина - персона з наочно окресленими персональними особливостями

характеру. Вона не така сильна душа, як Ганна. Для неї в житті основним було

лише закоханість і репутація, віра в кохану людину, для цього вона витримувала

будь-які свої біди і втрати. Втративши значення власного існування, вона не

бачить іншого шляху, навіть син не утримує її від ще одного гріха - самогубства.

Ганна зосереджується на дитині. Вона самозрікаеться в ім'я сина, любов до

нього долає все інше. Їй притаманний "тихий героїзм». Наймичка натура цільна

і, в конкретному сенсі, бездоганна і індивідуалізована. Вона "безневинна"

жертва соціальних обставин, спокутує все життя власний проступок.

У обох творах головна увага зосереджена на переживаннях жінки-покритки,

жінки-матері. У поемі «Наймичка» Шевченко ніби знову повторює епопею

Катерини, горе її бідної любові, але разом з цим розробляє її по-новому. Обидві

зображені їм жінки були нещасні, але одна з них все-таки зуміла зробити

кращою долю свого сина.