Лист до хлопця з оповідання пустощі

Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. Це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. Дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах.Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.Де гарна сім’я —  виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.

Пропоную придумати таке продовження до казки "Мишка" Б. Лепкого:

Мишка влаштувалась не погано - вона стала жити з новим господарем. Нехай у нього статки були погані, проте це була чесна та віддана людина. Незабаром війна скінчилась. Мишка збігала подивитись, як живе її старий господар. Те, що вона побачила, її здивувало.

Чоловік знов був багатим, проте його покинули усі його знайомі. Тепер він не мав потреби в грошах та почав займатися благодійністю. Мишка зрозуміла, що старий господар отримав гарний урок. Не можна наживатися на чужому горі, бути жадібною людиною без жалості у серці.