Значення образу захара беркута

ответ:Батько вісьмох синів, дев'яностолітній старійшина Захар Беркут - є головним героєм однойменної повісті Івана Франка. Це мужня, смілива,правдива,розсудлива людина. Він патріот своєї країни і цьому потуттю вчить молодих членів громади. Інтереси громади він завжди ставить вище своїх особистих, якої б ціни вони йому не коштували. Це ми бачимо з прикладу, коли його син Максим потрапив у полон, і Тугар Вовк хоче обміняти своє і життя монголів взамін на Максимове. Захар не може піти на компроміс із совістю, бо розуміє, що врятовані загарбники підуть нищити сусідні райони. Не піддається він вмовлянням, коли вже обміняти хочуть лише монгольську верхівку, бо розуміє, що Бурунда-бегадир прийде з новим військом. Він гірко оплакує неминучу смерть сина, проте Боже провидіння Максима. Він не бездушний батько, він патріот, який не може оступитися інтересами тухольців. Його слова перед смертю характеризують всю його суть: тільки разом можна перемогти, тільки об’єднаний народ - це сила.

Жаль, що не всі українці розуміють це, і від часів Захара Беркута до нашого часу вже стільки разів не лише не об’єднані воєдино, а ще воюють один проти одного.

Объяснение:

Трохи місцями поміняла.Написала, що пам'ятаю.
Синекдоха- заробити копійку.Ноги моєї тут не буде.
Метонімія-Америко, Німеччино, мовчіть!Інститут святкує своє сторіччя.Чайник закипів.Читати Франка.
Метафора-Ці думки краяли мені серце.Вишневі пахощі вдарили в ніс.
Оксиморон-Гарячий сніг.Живий труп.
Постійні епітети-мова солов'їна.Мова калинова.
Гіпербола-високий,як дуб.Ми не бачилися вже сто років!
Літота-така малесенька, що ледве од землі видно.
Риторичне запитання-чи знайде душа моя спочинок?Чи ж неповторне можна повторити?(друге речення ,здається, Ліни Костенко.Не пам'ятаю з якого твору.)
Риторичне звертання-Вкраїно ,моя мила!Скажи мені,моя доле!
Я не придумала:поетичний паралелізм,заперечне порівняння,уособлення,метаморфоза.

Велике щастя в кожного з нас є,

Воно у тім, що просто ми — живемо.

І кожен в цьому бачить щось своє,

Своїми ми стежинками ідемо.

Але навколо стільки є краси

І сонця, й світла, радості і казки…

Ми чуємо пташині голоси…

В піснях тих море ніжності і ласки…

І кольори повсюди тішать зір,

В деревах, квітах, у веселці грають…

В нічному небі є мільярди зір,

Що таїну пізнати закликають…

А на землі — джерельце з-під землі,

Верба над річкою спустила коси…

А в синім небі птахи, журавлі…

Отава в полі скошена в покоси…

І пахне стигле збіжжя на лану,

І медом пахнуть квіти, що повсюди…

Краса така, що просто в ній тону.

Ми з вами у раю живемо, люди…

Объяснение: