Значення творчості і.карпенка карого твір від 10 речень

В кращих своїх творах І Карпенко-Карий зумів прозу життя перелити в чистеє золото поезії. Такі його п’єси, як «Хазяїн», «Сто тисяч», «Сава Чалий», «Безталанна», «Наймичка» та інші, вражають не тільки глибоким, що будить думку, змістом, але й прекрасною неповторною, високомистецькою формою – в них ми не лише бачимо правдиві виразно окреслені психологічні рисунки, але й відчуваємо якусь надзвичайну емоційність та ліричність, напруженість внутрішнього динамізму, захоплюємось яскравістю мовних характеристик персонажів, умінням легко, невимушено й, на диво, логічно розгортати дію, узагальнювати важливі явища суспільного життя, давати насичений глибокими думками підтекст, побутові явища висвітлювати в соціально-філософському плані.І. К. Карпенко-Карий – гордість нашого народу. І. Франко ще в 1907 році мав усі підстави сказати, що

«цілість драматичної творчості Карпенка-Карого наповнює нас почуттям подиву для його таланту. Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя»

Объяснение:

Федько - дитячий отаман. Він постійно знаходитьсобі якісь пригоди: то шибку розіб"є, то око товаришеві підіб"є, то змія в хлопців забере. Але, незважаючи на розбишацький характер, автор показує його чесним, справедливим, сміливим, благородним. Вражає сміливість Федька, коли він, не роздумуючи, кинувся рятувати Толю з льодового полону. Він ніколи не видавав своїх друзів. Душа в Федька була прекрасною, чесною і порядною. Мені подобається Федько своєю хоробрістю, благородством, правдивістю, сміливістю, готовністю прийти на до у скрутну хвилину. Шкода, що він помер, а безсердечний Толя живе.

Для українців «Енеїда» І. П. Котляревського — високопатріотична епопея України, незважаючи на її бурлескно-травестійний стиль. Письменник зображує Енея і троянців, скріплених міцною дружбою. Вони люблять бенкетувати, але ніколи не забувають про лицарську честь воїна, вміють захистити батьківщину. У цьому нас переконує подвиг двох героїв поеми — Низа та Евріала. 

Низ і Евріал — земляки, обоє завербувались до війська Енея і присягнули йому на вірність, вірні дружбі: 

Від тебе не одстану зроду. 

З тобою рад в огонь і в воду. 

На сто смертей піду з тобой. 

Вони — лицарі, їм властиве самовіддане виконання обов'язку: 

Де общее добро в упадку, 

Забудь отця, забудь і матку, 

Лети повинность ісправлять. 

Письменник устами своїх героїв возвеличує патріотичні подвиги народу, закликає співвітчизників підкорити особисті інтереси інтересам суспільним. У своїх патріотичних думах Низ і Евріал не одиночки. Коли вони розповіли троянцям про їх план — забратися в тил ворога вночі і перерізати їх, то останні захоплено вітали їх: 

Троянці всі тут заревли. 

Одважних стали обнімати. 

Вилазка в стан ворога — це свідчення глибокого усвідомлення героями вірності присязі, саможертовній товариськості: 

Як ми Енею присягали 

Для його служби жизнь оддали. 

Як відомо, у Евріала є стара мати, а Низ — сирота, тому Низ умовляє товариша залишитись на варті, не ризикувати своїм життям, бо повинен жити заради матері старої. Однак Евріал залишається вірним батьківському заповіту: 

Умри на полі, як герой. 

Молодці намагалися довести свою вірність Енеєві. «За честь і к князю за любов» вони пішли в стан ворога. Вони на той світ одправляли ворогів, кололи, різали без розбору: 

Любов к отчизні де героїть, 

Там сила вража не устоїть, 

Там грудь сильніша од гармат, 

Там жизнь — алтин, а смерть — копійка... 

І лише несподівана поява рутульського полководця Волсента з воїнами не дала врятуватись героям. Піймали Евріала і почали знущатися над ним, а цього не міг допустити Низ; він пускає із своєї засідки спис у ворога і цим видає себе. 

Життя своє герої віддали заради перемоги над ворогом, і автор високо цінує їх героїчний подвиг: 

Так кончили жизнь козарлюги, 

Зробивши славнії услуги 

На вічність пам'яті своїй. 

Високий дух патріотизму, волелюбні настрої властиві усім троянцям. Про це свідчить і те, що по-своєму повторили подвиг Низа і Евріала і такі герої поеми, як брати Битіас і Пандор, троянці Геленор і Лик... Сміливістю, мужністю, військовою доблестю наділений і ватажок троянців — Еней. 

Отже, І. П. Котляревський у своїй поемі «Енеїда» оспівує подвиг як найвищий вияв патріотизму і громадської мужності, самовідданості в боротьбі за справедливе діло.