Усі пісні у п‘єсі наталка полтавка і їхні виконавці

1. "Віють вітри, віють буйні" - співає Наталка

2. "От юних літ не знал я любові" - співає Возний

3. "Видно шляхи полтавськії..." - співає Наталка

4. "Дід рудий, баба руда" - співають Наталка, возний і виборний

5. "Ой під вишнею, під черешнею" - співає виборний

6. "Всякому городу нрав і права" - співає возний

7. "Ой доля людськая ..." - співають виборний і возний

8. "Ой мати, мати!" - співає Наталка

9. "Чи я тобі, дочко, не добра желаю" - співає Терпилиха

10. "Ей, Наталко не дрочися!" - співають Вибоний, Терпилиха і Наталка

11. "Чого ж вода каламутна..." - співає Наталка

12. "Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві" - співає Микола

13. "Сонце низенько" - співає Петро

14. "Вітер віє горою" - співає Микола

15. "У сосіда хата біла" - співає Петро

16. "Та йшов козак з Дону" - співає Петро

17. "Що за того Петруся" - співає Микола (не пронумеровано в тексті)

18. "Поблукавши, мій Петрусь" - співає Микола (не пронумеровано в тексті)

19. "Підеш, Петре, до тієї, яку тепер любиш" - співають Наталка і Петро

20. "Ворскло річка" - співає Микола

21. "Ой я дівчина Полтавка" - співає Наталка

22. "Начинаймо веселиться" - співає хор

Фольклору властива така риса, як традиційність, Фольклор бере витоки з народних традицій, своїми коренями він сягає у давнє минуле. Завдяки йому забез­печується нерозривний взаємозв’язок між минулим і су­часним, він також є скарбницею сталих народних зви­чаїв і стимулятором їх дальшого розвитку. «Головна оз­нака традиції — не косність, а певний ступінь сталості і неодмінно міцність спадкових зв’язків у розвитку,— пи­ше історик фольклору Б. Путилов.— Традиційність є спе­цифічна форма народного життя, культури, побуту, фор­ма його руху. Всякий фольклорний процес неминуче на­буває характеру руху всередині традиції, еволюції та трансформації традиції.

Головні герої «Звук павутинки» — Льонька, Ніна, Адам. 
Твір навіює теплі почуття,хочеться вірити в добро,честь,любов,а головне-в справжню віддану дружбу.Після прочитаного ти ніби знову,як вперше, відкриваєш очі на навколишній світ,намагаєшся побачити щось особливе,незвідане для інших.Прокидається дитячий азарт до життя.
Головна тема твору:зображення хлопця, який сприймає навколишній світ як дивовижний, фантастичний, чаруючий.
Льонька і є той самий,особливий, хлопчик. Його світосприйняття дивує та вражає.Струни його прекрасної душі ще нові та чисті,саме тому й звучать так гарно.
За його струнами бажаєш полинути в далекі мрії,повернутись в веселе дитинство,і просто радіти життю.