Як на мене, важко не погодитися з тим, що для людини важливі, як матеріальні, так і духовні цінності, але особливо – компроміс між цими поняттями.
З одного боку, увесь сучасний світ будується на грошах, як би не сумно це звучало. Зараз більше можливостей має той, хто гарно забезпечений матеріально. Тож, зрозуміло, чому протягом усієї історії людства людина хоче мати якнайбільше грошей. Підтвердженням цього є комічне змалювання влади скарбів над головними героями творів «Сто тисяч» та «Хазяїн» Івана Карпенка-Карого. Читаючи трагікомедії автора, ми розуміємо, що нічого гарного багатство не приносить, а лише нещастя. Гроші змінюють людину, її ставлення до інших (роблять зверхньою). Але немає нічого поганого в тому, що людина хоче гарного життя своїй родині, собі. І на зароблені власними зусиллями, трудом, купувати те, що їй необхідне. У цьому випадку багатство приносить користь.
З іншого боку, ми не змогли б жити без духовної підтримки наших близьких та рідних. Тож, не повинні забувати про такі якості, як людяність, щирість, доброта. Адже саме вони роблять нашу душу спокійною, умиротворюючи її. Чому я так думаю? Бо вже є загальновідомий факт, що емоції радості, щирі думки допомагають людині боротися навіть з такою хворобою, як рак. Ми можемо вилікувати себе та рідних своїми почуттями, душею. Це неймовірно – але факт!
Отже, найкращим варіантом тієї золотої середини для життя кожної людини було б задоволення усіх своїх потреб – і духовних, і матеріальних.
Объяснение:
хоть я и скопировала но это правильно
и что б другие не писали что копировать нельзя
я читала правила знаний и копировать с сайта знания МОЖНО ПОНЯТНО с другого вопроса точно токого
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
40 ів. на завтра 1. про які часи йдеться у повісті «за сестрою» а боротьба українців проти польської шляти: б боротьба українців проти монголо-татарських нарв боротьба українців проти фашистів; г боротьба українців проти половців.2. хто найперший передчував небезпеку в повісті а.чайковського«за сестрою»? а козак семен непорадний; б дід панас; в брат павлуся; г сотник андрій недоля.3. що знайшов семен у сідлі коня? -ав'язку стріл; б золото, гроші, в пістолі; г торбину з сухарями.4. яке диво сталося на очах у михайлика, коли він гавза лебедями (з повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять»)? а вони відлетіли; б вони повернулися знову; в скинули по пір'ячку; г полетіли до сусідів.5. назвіть михайликову подружку.a галя; блюба; в одарка; г катря.6. який хліб м. стельмах називає найкращим хлібом свогодитинства? а куплений у крамниці; б принесений з поля «від зайців», в спечений власноруч; г спечений сусідкою.
Нарешті! — важко зліз із дерева Голий. — У мене від чекання аж живіт розболівся.
Під яблунею лежала купа недогризків (усе-таки кусалося не дерево).
Історія про тренера насторожила Міху. Все виглядало дуже казково, а Голий мало вірив у казки. Хіба що у страшні. Слово «доброта» викликало у нього щирий регіт. Проте Іван Сила думав інакше. Та й, зрештою, що йому було втрачати?
Брякус влаштував його у пристойний гуртожиток, де мешкали студенти. Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою, яка завжди тримає у скрині окраєць черствого хліба на чорний день. До обіду Іван займався вправами, потім обідав із тренером і рушав на вокзал.
Доктор Брякус намагався розвивати у хлопця не тільки м’язи. Тому багато з ним розмовляв, розповідав про міське життя, пробуджував цікавість до всього.
Тренування були щодня, крім вихідних.
У Брякуса займалися ще двоє хлопців. Але ніхто не демонстрував таких результатів, як верховинець.
Брякус наполегливо вчив його основам силової гімнастики та різних єдиноборств. Схоже, думки про Івана цілком оволоділи ним, і коли він ненароком довідався, що його учень після занять ходить розвантажувати вагони, то не на жарт розгнівався.
— Що ви собі дозволяєте! — кричав він. — Я вкладаю у вас свої знання, час та гроші, а ви все це нищите за моєю спиною. Я забороняю вам працювати! Ваша праця — це спорт! Затямте собі! Ви повинні правильно розробляти м’язи, а не тягати бочки з оселедцями. Я піднімаю вам гонорар удвічі, і щоб ніяких вокзалів!Іван уперше побачив наставника таким сердитим, тому не знав, що робити.
Голий товаришу щиро позаздрив: «Оце так щастить! Нічого не робити, а отримувати грошенята! А я йому часом не підійду?» Він став перед тріснутим дзеркалом у халабуді, в якій жив, і зігнув у ліктях худі руки, демонструючи радше не біцепси, а їхню відсутність.
— Ні, напевно, не підійду, — шморгнув він самокритично. — Ну і дідько з ним. Цей Брякус мені з самого початку не подобався.
Объяснение: