Твір-розповідь за картиною в.рекуненко, використавши щонайменше два дієприслівникових зворотина картинку вправа 164, варіант б)

ответ:

оу май у   вас такі самі підручники

объяснение:

Відповідь:

1) Події в повісті «Захар Беркут» відбуваються в Карпатах (селі Тухля, на Тухольщині)

2) Головний герой твору — це Захар Беркут

3) Монголо-татари, ввійшовши в Тухлю, її  спалили

4) Тухольці вирішили монголів не відбити, а розбити

5) Монголи рятувались на купах каміння

6) Тугар Вовк пропонував тухольцям Максима в омін на вихід з котловни

7) Серед монголів під час повені зчинилась на мій погляд паніка (порядку не було, ніхто нікого не чуві ні про кого не дбав)

8) Бурунда зрозумів, що всі монголи були приречені на загибель

9) «Захар Беркут» - це повість (не знаю, яку відповідь хочуть почути наце питання, можливо -історична повість)

Пояснення:

В образі Якима Сомка П. Куліш відобразив власний ідеал українського гетьмана: розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати в самостійну єдину державу усі роз’єднані землі країни. Герой, як і сам автор, вважає, що для цього потрібно відновити давню славу України, піднести освіту і культуру, встановити міжкласовий мир і утвердити старшинське панування.

Яким Сомко виступав проти поширення на українських землях впливу Польщі, тобто шляхетських звичаїв, і планував виступити проти гетьмана правобережної України, яка у той час знаходилася під владою Польщі. Він був впевнений, що міг розбити своїх ворогів і таких, як і він, претендентів на гетьманську булаву, тільки не хотів братнього кровопролиття. Сомко зневажав демократизм запорожців, він підтримував бунтарство міщан проти козаччини.

Ще один реальний персонаж роману — проголошений січовиками гетьманом запорізький отаман Іван Брюховецький. Його характер зображений письменником як характер певної історичної особи, його методи досягнення мети відтворені у романі з усією правдивістю. Це була підступна, хижа, владолюбна людина, політичний авантюрист без честі і совісті. Своїм фальшивим народолюбством і демагогічними обіцянками він привернув до себе усіх, на кого тільки можна було опертися для здобуття гетьманської булави.

На «чорній раді» І. Брюховецький був пишно вбраний і мав усі гетьманські клейноди, адже він був упевнений у своїй перемозі, заради якої прихилив на свій бік московських бояр. І. Брюховецький запросив до участі у раді «мужицьких виборних» та «бургомістрів од міщан», але ті, хто його добре знали, розуміли, що це тільки гра в демократію.