Чи актуальні християнські цінності в сучасному світі інформаційних технологій? (дуже треба) 50 і​

ответ:

а можно по ,

 

Національний музей Тараса Шевченка зберігає, вивчає та пропагує поетичну та мистецьку спадщину Генія українського народу. Для відвідувачів музей відкрився 24 квітня 1949 року. За роки свого існування музей став однією з найвизначніших духовних скарбниць України. Сьогодні колекція нараховує понад вісімдесят тисяч експонатів, з них понад півтори тисячі одиниць представлено в експозиції, присвяченій життю та творчості Т.Г.Шевченка.

Кожен, хто завітає до музею, побачить прижиттєві видання «Кобзаря», картини, малюнки та офорти, особисті речі Тараса Шевченка, архівні матеріали та рідкісні фотографії, картини українських та російських художників ХІХ–ХХ століть, старовинні меблі.Музей розташований в історичному центрі Києва, у будинку, що належав родині відомих українських промисловців та меценатів Терещенків і є пам’яткою архітектури, якій повернуто первісний вигляд після наукової реставрації 1985 – 1989 рр.



Музей пропонує:

Екскурсії та Лекторій (за межами музею): «Життя і творчість Тараса Шевченка», Поезія Тараса Шевченка, «Святе Письмо» у творчості Т.Шевченка, Т. Шевченко – художник, Т. Шевченко – офортист, Т. Шевченко – портретист, Автопортрети Т.Шевченка, Музи Тараса Шевченка, Пейзажі Тараса Шевченка.

Наукові консультації та довідки: наукові консультації з питань шевченкознавства, музеєзнавства, підготовка інформаційних довідок, рецензування наукових шевченкознавчих праць, художніх творів тощо, оцінка видань та образотворчих творів шевченківської тематики, експертиза творів та інших матеріалів шевченківської тематики.

Кіно-, відео, телезйомка в експозиції музею. Фотографування та малювання в експозиції музею. Користування музейними фотоматеріалами, виготовленими з оригінальних експонатів музею.

У великих водах народилася балакуща риба, засмучені батьки сподівались, що з віком балакущість риби зникне. Але це не проходило, її балакучість набрала такої вправності, що батькам було соромно, що вони одна родина. Балакуща риба була дуже добра і не розуміла, чому сумують батьки, їй подобалось говорити. Але бачачи, як батьків убиває неслава, балакуща риба попрощалася з блакитними водоростями, де жила її рідня, і попливла шукати іншого табуна.
Але і в іншому табуні говорющій рибі не знайшлося співрозмовника, коли вона починала говорити всі риби мовчки затулялися плавниками й тікали. Скоро стало відомо, що балакуща риба, говорячи без упину, заважає рибам зосередитися, а це порушує гідність риб’ячу. Тому вся рибна громада ухвалила безслівний присуд, який був намальований верховодами на верхніх верствах води, щоб балакущу рибу видалили з води. Балакуща риба саме гналася за виводком оселедців, щоб розповісти їм жарт, коли мовчазні виконавці вироку, взявши її на спини, одним махом винесли її на берег. Там вони її поставили на ноги, і, вручивши листок, де було намальовано, що їй назавжди заборонено користуватися водяним царством, зникли в глибині. З цих пір риба стала жити на березі. Спочатку вона трохи побоювалася оточення, крізь кущі не можна було про в повітрі, яке так нагадувало глибину, вимовлені слова не лишали за собою найменшої бульки. Крім того, на березі існували рибалки. Балакуща риба не раз бачила їх знизу, нехтуючи забороною.