Скласти план до характеристики діда и мами повісті м. стельмаха «гуси-лебеді летять»

Відповідь:Характеристика образу матері Михайлика за повістю «Гуси-лебеді летять».

  1. Велику любов та щиру вдячність письменника до матері відчуває читач в автобіографічній повісті «Діти-лебеді летять». Ганну Іванівну можна впевнено назвати берегинею родинного вогнища.

    Вона взяла на себе всю відповідальність за сина, коли чоловік воював. Після витівки на ковзанці Михайлик бачить матір «поблідлою од страху і гніву», вона «посварилась на мене бровами і кулаком». Портретна характеристика матері вдало розкривається через її очі – дзеркало душі. «Краєчком хустки витирає очі» при кожній звістці від чоловіка, подобрілі материні очі співчувають Михайликові.

    Мати добра, турботлива, любляча, працьовита, щира, справедлива, наполеглива. Риси характеру проявляються в багатьох вчинках.

    Добра Ганна Іванівна щедро нагодувала жебраків з Херсонщини. Співчутлива до чужої біди, жінка так навчає сина: «Бо хто й пособить у світі бідному чоловіку, хто дасть йому скибку хліба чи ложку борщу? Ніхто, тільки такий самий злидар». Догадлива мати уже не сердилась за без дозволу узяте гарбузове насіння, а похвалила Михайлика за вияв милосердя до голодних людей.  

    Як більшість селян, мати неписьменна, тому просить Михайлика прочитати лист з фронту. Проте добротою, працелюбством та життєвою правдою від дідів-прадідів зуміла стати великим прикладом для сина. Праця приносить матері найбільшу радість у нелегкому злиденному житті. До працелюбства невтомна трудівниця привчає свого  сина, тому для нього «святом ставав той день, коли ти сам торкався до чепіг і проводив свою першу борозну». Побожна жінка шанобливо ставиться до землі, що їх годує, а  слово «насіння» для неї святе. Слідує народним звичаям, «втішала мене своєю і дівочою піснею», «молила долю, щоб вона була справедливою до її дитини…

Радіє зі свого небагатого господарства, іноді нарікаючи на свою нелегку «мужицьку долю з її вічними супутниками — нестатками й злиднями». Напевно, тому наполегливо «благала, сварилася, плакала, ночами не спала і батькові не давала спати, наполягаючи, щоб він оддав мене вчитися далі». Умовила свого чоловіка продати корову-годувальницю, щоб здібний Михайлик мав кращу долю.

  Для неписьменної мати відкритими книгами ставали земля з її городом, рослини на ній, краса природи. Михайликова цікавість до книжки була мало зрозумілою, коли «забувши все на світі, припадав до роздобутої книги, не раз гримала», що спалить її. «Правда, у піч вона так і не кинула жодної книжки, але повсякчас пасла мене очима, побоюючись, щоб читання не підвередило її дитину».  З особливою ретельністю мати слідкувала, щоб до його рук не потрапила свята Біблія. Часто жалілася: «Он прочитав один розумник геть усю Біблію і позбувся того, що мав у черепку». Проте згодом, побачивши Михайликові здібності, доклала усіх зусиль, щоб його навчання могло продовжуватись.

Головна мета Борулі  — добитися дворянства, тому і в своїй хаті встановлює «дворянські порядки», що створює глибокі комедійні ситуації. В гонитві за ілюзорним герой губить справжні цінності, вироблені народною мораллю. Сміховинність своїх вчинків Мартин не помічає. Свої плани він розповідає ще на початку п’єси. Він жалкує через те, що ще його батько не подбав про «гражданську службу».  Хоче отримати чин та визнання. Своїх дітей він також хоче вивести в люди: «От сина опреділив  у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще дочку пристроїть за благородного чоловіка.»

Комізм ситуації в тому, що Мартин – людина старосвітських звичаїв і виховання. Сім’я його – дружина, син та дочка – також дотримуються старосвітських звичаїв. Боруля скрізь зазнає поразки: сусід-поміщик виграв у нього позов у суді, сина Степана «попросили» з канцелярії, де він працював, наречений Марисі виявився шарлатаном і втік, чому дівчина безмірно рада. Нарешті через одну букву в прізвищі (Боруля – Беруля)рід Мартина не визнали дворянським. Тому він спалює «дворянські» попери в печі. А в останньому монолозі розкриває увесь біль своєї душі : «Горять червоно, як кров дворянська, горять!…О-о-о!… Тепер ти бидло! Бидло! А  Степан теля!( ридає)…Пустіть! Рятуйте бумаги!… Я сам поїду у дворянське собраніє, у сенат поїду…(підбіга до печі.) Згоріли… Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, і все-таки бидло!( Тихо плаче.)»

Поряд з наївним Мартином драматург змальовує хижака Трандальова. Це – людина без певної професії, якій чужі поняття порядності та гідності. Він прижився біля такого, як дворянин Красовський,  і одночасно веде справу Борулі проти Красовського, а справу Красовського проти Борулі. Цей тип  — продовження суспільної системи.

Образами дружини, дітей Мартина і наймитів драматург стверджує здорову народну мораль. Вони не цураються тяжкої роботі на землі, шанують народні традиції і звичаї.

В своєму творі Карпенко-Карий стверджує принципи правди, простоти та любові до свого народу. Сміх у п’єсі не нищівний, а аналітичний та співчутливий. Описані події по суті трагічні,проте подані у комічній формі.

Компроміс є завжди. Частіше ми брешимо найріднішим та найкоханішим нам людям,не думаючи до яких наслідків вона може привиести. Зараз, в сучасному світі брехня переважає більше, ніж правда, тому деякі із нас не думають про наслідки. Діємо за принципом: "Бачу ціль, йду до неї", отже ми готові любою ціною йти до своєї мети. Хочу розглянути цікаву цитату: "Справжні слова не бувають приємні, приємні слова не бувають правдиві (Лао Цзи)". Люди, які говорять вам лише те що ви хотіли б чути, заздалегіть брешуть.

Добро та зло, напевне ми вже знаємо, що добро перемагае зло, але "Чи завжди це так ?", в повчальних казках,дійсно перемагає добро,а  в житті частіше зло.Звісно справедливість є і вона повсюду,але не завжди така яку б хотілося нам мати та  в деяких ситуаціях можно поступитися злу,а потім добру,можна звісно і навпаки.Чим більше робиш добра,тим щасливіше жити будеш.

З написаного можна зробити деякий висновок,будь тим ким ти є не йди за злом,адже його в сучасності більше.Будь правдивим та добрим і твої добрі справи повернуться тобі!