Проти кого спрямована сатира г. сковороди в поезії «всякому місту —звичай і права» і які образи тогочасного життя змальовує поет у цьомутворі? ​

Мені здається, що це питання задавала собі кожна людина похилого віку. Але я вважаю, що не можна сказати що красивіше старість чи молодість. Бо і у старості і в молодості є свої плюси. З точки зору молодої людини, звичайно, молодість красивіша. Тому що молодість це роки твоєї квітучості, краси, натхнення, яскравих емоцій та відчуттів. Саме в молодості ти відкриваєш для себе все вперше. Ці відкриття вражають тебе. Проте й в старості є свої плюси також. Старість це гордість за своїх дітей, онуків. Гордість за своє гідно прожите життя. У старості ти відчуваєш радість за перемоги дітей та онуків. У старості ти повинен радіти кожній зморшці біля  очей, бо ці зморшки від радості, посміхів та приємних слів які ти чув від коханих людей. 
Я думаю, що треба жити не задумуючись над віком, а жити заради позитивних відкриттів та емоцій. Жити і насолоджуватись кожним днем!

Україна…Стражденна  країна. Через скільки війн  пройшла  ця  земля! Нездоланний  народ  український…   Гноблять, калічать, труять рід, Ворожать, напускають чари, Здається, знищено вже й слід, Лиш потурнаки й яничари. Так  писав  Євген  Маланюк  про  нашу  Україну.          Напевне, кожен  із  нас, колись, задавав  собі питання: «Що є для мене Батьківщина?»          Для  кожного  Батьківщина  різна, як  вважає  дехто. Для  когось – це  край, де  він  живе, для  когось – це  країна, де  його  чекають, для  інших -  сторона, де  йому  добре  і  затишно. Але  як  би  добре  і  затишно  не  було  на  сьогодні, завжди  повертається  людина  до  рідної  землі, до  свого  коріння, до  діда-прадіда.          Солов’їна  пісня, солов’їна  мова, солов’їна  країна; пісенна  діброва, пісенне  місто,  пісенна  країна; калиновий  гай, калинове  зілля, калиновий  край; світанкова  зоря, росяниста  трава, жовто-блакитний  край. Блакитний, бо  не  зрівняється  небо  над  жодною  країною  з  блакиттю  нашого, українського  неба. Жовтий, бо неозорі  поля  пшеничні, нескінченні  простори  українські.        Україна – це  гордий  соняшник  на  довгому  стеблі, калина, що зажурено похилилася  через  тин. Україна – це  хрущі  над  вишнями, любисток, м’ята  та  барвінок. Україна – це  найчарівніша  природа, родючі  чорноземи  та  синьоока  волошка. Україна – чарівна  пісня, вишитий  рушник, великодня  писанка. Україна – це верба  над  ставком, слово  великого  Кобзаря.   Україна – це сповнена  патріотизму  дума  і  величний  Київ. Можна  безліч  порівнянь придумати  до  нашої  рідної   землі. Адже  вона, наша  земля, наймиліша, найпривітніша, найкраща і  оте  - най – нескінченне.  І  недарма  в  нашій  українській  культурі  стали  свого  роду  гімном слова  В. Симоненка:   Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.            «Я - українець» - гордо  звучить  з  наших вуст  ця  фраза  і  об’єднує  громадян нашої величезної країни в одне ціле. Тому кожен з нас мусить дбати  про свою єдину країну, про красу, неповторність місця, де  він  народився, історію  та   національну культуру нашої  української  землі.