Характеристика барвінка з твору козак швайка​

Вірний, сміливий вовк. Мудрий. Він не просто виконує свої функції, а й має власне «лице» (усміхається, хитро мружиться, лютує, прикидається тощо). Зрештою, він часто виявляється єдиним другом козаків, єдиною близькою душею, що не лише вислухає, а й зарадить біді, врятує, навіть ціною власного життя. Упродовж усього роману герой перебуває на краю гострого леза, між життям та смертю, що тримає читача в постійній напрузі та змушує переживати. Бо ніхто не знає, що трапиться з героєм кожної наступної сторінки, оскільки він кинув виклик самій монголо-татарській орді. І залишитися живим буде ой, як важко!

Объяснение:

Це зворушлива розповідь про життя двох закоханих деллу та джіма.  подружжя, зовсім не маючи грошей, зробили один одному гідні подарунки на різдво.  чоловік продає годинник, щоб купити своїй юній дружині набір гребенів для волосся. однак вона не зможе скористатися подарунком, оскільки продала волосся, щоб, в свою чергу, купити чоловікові ланцюжок для годинника. але і йому подарунок, на жаль, не знадобиться, раз годин у нього більше немає. незважаючи на таку невдачу з подарунками, делла і джім подарували один одному щось більше. герої довели, що, незважаючи на усі труднощі життя, кожен з них піклується в першу чергу про кохану людину, а не про себе. адже, коли люблять по-справжньому, не думають про себе.  мудрість їхнього вчинку полягає у тому, що   кожен з них пожертвував найціннішим, що у нього було, аби його друга половина була щаслива.  у світі немає нічого ціннішого за любов, і ніякі подарунки, навіть найдорожчі, не можуть замінити це почуття. і тільки той, хто нічого не жаліє для іншого і готовий віддати усе, щоб подарувати йому радість, і є справжній мудрець, мудрий не розрахунком, а серцем, сповненим любові.

Григорій Савич Сковорода — видатний український письменник, філософ і педагог. Саме його внесок в українську культуру і літературу є величезним. Письменник переконаний: щастя кожної окремої людини залежить від правильно обраного життєвого шляху. Ідея «сродної праці», яка є основною умовою існу­вання будь-якої особистості, наскрізно звучить у всій його творчості. «Людина без праці не може мати щастя і морального задоволення», — говорить він. Цю ідею автор дотепно розвінчує у своїх байках: «Собака й Кобила», «Зозуля й Кошик». Але особливо яскраво ця ідея звучить у творі «Бджола і Шершень». Бджола збирає мед за покликанням і без цієї роботи не мислить свого життя. Вона це робить не тому, що в цьому є нагальна потреба, а тому, що це їй подо­бається. Її не може зрозуміти Шершень, бо весь вік свій звик тільки користува­тися плодами інших. Такі люди, як Шершень, на думку Сковороди, — паразити нашого суспільства. Вони живуть крадіжкою того, що інші заробляють протя­гом життя, «щоб їсти і нити». В образі Шершня автор засуджує людей панівно­го класу свого часу, а Бджола — це образ мудрої людини, яка працює на користь іншим, не знаючи втоми, бо займається «сродною працею», працею за покли­канням і вподобанням. А це, як відомо, не завдає втоми. Байкар вшановує бджіл за їх працьовитість і засуджує шершнів як пристосуванців суспільства.
ну как то так)