Щастя залежить від багатьох факторів, вони повинні діяти одночасно. Наприклад, людина мусить бути здоровою, мають бути здоровими її рідні і близькі, щоб було добро і благополуччя в сім’ї, бути вільною і самодостатньою, матеріально забезпеченою, мати роботу, що подобається, додайте до цього умови для повноцінного відпочинку, а ще доступ до всіх рівнів освіти, культури і мистецтва. Для щастя людині потрібні любов і шана, відчуття своєї корисності і потрібності для рідних, близьких, суспільства. Також мають бути щасливими всі навколо, вільною країна. Тому так складно людині відповісти на запитання: «Чи щаслива вона?»
Оскільки складно мати всі названі фактори, то дуже важливо визначати найголовніші і боротися за них. А твердження, що людина сама будує чи руйнує своє щастя, — справедливе. Адже здоров’я залежить від того, як організувати свою роботу і відпочинок, раціонально і повноцінно харчуватися, боротися зі шкідливими звичками. Приблизно такою мірою від людини, її мудрості і волі залежать й інші фактори, що формують щастя.
Визначення мети життя та методи її реалізації теж залежать від розуму і мудрості людини. Але є ще такі поняття, як доля, везіння, випадок, підсвідоме вміння бути у потрібному місці в потрібний час.
Щоб стати щасливим, треба вміти ставити мету і мріяти про добре, велике, прекрасне. Можна наводити багато прикладів, коли ми, ніби випадково, знаходимо те, що шукаємо, і здійснюємо те, про що мріємо. Хоча істиною є те, що для досягнення мети і здійснення мрій необхідно систематично та цілеспрямовано працювати, мати волю, організованість, розсудливість і спокій, важливо розумно визначати мету і вміти обмежувати свої бажання.
Людина часто прагне того, що їй не потрібно.
Щасливою може бути мудра і працьовита людина, бо розумна і доцільна праця гарантує фізичне і духовне здоров’я, творить добро і матеріальні цінності. Лише мудра людина правильно визначає, коли необхідно сказати «так», а коли — «ні». Тому дурень, лінивий і злий не може бути, та й не буває щасливим. Щастя обирає добрих, чесних, коректних і справедливих. Спілкуйтеся так, щоб нікого не ображати, не принижувати, поважайте свободу і право інших на свої думки і вподобання.
Для щастя ми повинні користуватися знаннями, досвідом, культурою, літературою, мистецтвом, різноманітною інформацією. А спілкування з лісом, степом, горами, морем завжди несе людині здоров’я, задоволення і радість, а отже, щастя. І беззаперечно, що для щастя потрібен мир, відсутність природних і антропогенних катастроф, голоду і епідемій, свобода, розумний і гуманний державний устрій та мудрі, добрі люди навкруг. Щастя не купується за гроші, його можна заслужити, збудувати. Таке воно — щастя.
Объяснение:
Новели Винниченка відкрили нові горизонти в дослідженні таємниць людської душі, "темних" інстинктів і підсвідомих імпульсів, людської особистості. Дошукуючись прихованих причин, подій і вияву в поведінці персонажів об'єктивних законів, письменник водночас зберігає їх внутрішню свободу, своєрідність, непередбаченість. Він зображує людей, що вирізняються своїм темпераментом, інтелектом, волею, активністю.
Герої оповідання "Момент" свідомо вибирають шлях, сповнений смертельних небезпек, заради життя і щастя в ньому. Тюремний Шахерезада, від імені якого ведеться розповідь, і його випадкова знайома Муся нелегально переходять кордон.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Ть скаласти каліграму на тему твору" гуси лебеді летять"
Рік написання: 1963 Жанр: автобіографічна повість Тема «Гуси-лебеді летять»: зображення життєвої долі українського села першої половини ХХ століття, епізодів з власного дитинства М. Стельмаха, коли він був дев’яти-десятирічним хлопчиком. Ідея «Гуси-лебеді летять»: автор закликає не бути «холоднооким», уміти бачити красу, любити рідну землю, що «така свіжа, така м’яка, мов колиска», «щоб люди мали людяність у серці, хліб на столі і не журились». Герої твору «Гуси-лебеді летять» Михайлик, його мати та батько, дід і баба, попова наймичка Мар’яна, дівчина Люба, кобзар Левко, майстер на всі руки дід Дем’ян, ну і, звичайно, дядько Себастіян — це полюс добра. А полюс зла — улізливий кар’єрист Юхрим Бабенко, «скупий рицар» дядько Володимир, дядько Сергій з його «темною душею»… Особливості твору «Гуси-лебеді летять» • розповідь від першої особи; • автобіографічність; • символічний образ гусей-лебедів; • зв’язок з народознавством; • наявність ліричних відступів (розмірковування хлопчика над власними вчинками, поведінкою інших людей, сприйняття ним оточуючого світу; розповідь про минуле життя інших героїв). Про що «Гуси-лебеді летять» Тільки-тільки відлютувала громадянська війна. Через село хвилями прокочувалися червоні козаки, гетьманці, січові стрільці, петлюрівці, пройшло, відступаючи військо Пілсудського. У лісах іще блукають ті, кого голова комнезаму дядько Себастіян називає бандитами. З Херсонщини прибивається виснажена жінка з дитиною,— там голод. Про голод у південних селах говорять дядьки в своїх стихійних «політбесідах», згадуючи і про підступну «багряницю», Антанту, розруху. «Рощот панам» вони вже дали — поміщицькі маєтки, економії розгромлено, ще «коли настала революція». Незаможники тепер ведуть суперечки про землю, їм якраз нарізають ділянки з колишнього панського поля. Цікаво коментує розвиток подій церковний староста, який до нової влади ставиться недовірливо, причому деякі його критичні репліки влучають у ціль досить точно: «…колись усі були люди, а тепер стали — куркулі, середняки і злидні»; «…що було моїм, то було моїм, а тепер ніхто не добере, де моє, де твоє, а де наше». «Гуси-лебеді летять…» історія створення У 1963 році Михайло Панасович Стельмах написав повість про власне дитинство — «Гуси-лебеді летять», де показує людей і обставини так, як він їх побачив, запам’ятав, зрозумів. Повість «Гуси-лебеді летять» М. П. Стельмах присвятив своїм батькам — «з любов’ю і зажурою». У творі М. Стельмах показав лад сільського життя з його естетикою, педагогікою й етикою не в якомусь законсервованому стані, а в складній історичній динаміці — під колючими вітрами часу (1921–1922 роки).