Образ рідного краю у віршах поета в. сосюри "любіть україну! "​

Ні, недаремно Сосюру називають солов'єм України. Твори його запам'ятовують школярі усіх класів, тому завдяки простоті і схвильованості віршів діти починають любити поезію і літературу взагалі.

З віршами Сосюри закінчують університет і вступають вперше на власний життєвий шлях. Вірші Сосюри, покладені на музику, співають всюди...

Ліричний герой віршів Володимира Сосюри — це полум'яний патріот, людина з глибокими і сильними почуттями. Йому боліло все: не тільки горе людське, а й убита бурею пташка, зламана на дереві гілка, поникла від спеки стеблина...

В.Сосюра синівською любов'ю любить рідний край, свою Україну. Вірш "Любіть Україну" — це поетична сповідь, сповнена "щирості, душевної відвертості". Головним чином через змалювання пейзажних малюнків рідного краю автор натхненно висловлює свою велику любов до Батьківщини:

Між братніх народів, мов садом рясним,

Сіяє вона над віками.

Любіть Україну всім серцем своїм

І всіми своїми ділами.

Лаконічно, але художньо виразно змальовано образ цієї нової, створеної руками трудящих, України. Поет гордий тим, що живе й працює разом зі своїм народом:

Що сили дає твоїй пісні, поет,

У віру в прийдешнє залізну,

Що слово гострішим стає як багнет?

Любов до своєї Вітчизни.

Його поезія, довірлива, щира, безманірна, справді була співом душі — відкритої, людяної, дивовижно тонкої у своїх почуваннях. Поет ніжно і трепетно любив Україну, любив її солов'їну мову:

Автор – Тарас Шевченко

Рік написання: 1839

Жанр: балада (з казково-фантастичними подіями)

Рід літератури: ліро-епос.

Тема: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля.

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів.

Основна думка: кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях.

Объяснение:

ніхто не баче, як сирота плаче» (народна мудрість) (за оповіданнями про дітей б. грінченка)

проблема любові і щастя людини у новелі в. винниченка «момент»

чи варто виправдовувати чіпку? (за романом «хіба ревуть воли, як ясла повні? »)

трагікомічне звучання образу головного героя комедії і. карпенка-карого «мартин боруля»

мої роздуми над повістю «кайдашева сім’я»

чи легко бути лідером? (за драматичним етюдом о. олеся «по дорозі в казку»)

збірка і. франка «з вершин і низин» - важливий етап у розвитку української поезії

змалювання людських характерів, їх несумісності в повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім’я»

вічна тема у мистецтві - тема влади землі над людиною

« було байдуже, чи він українець, чи полян» (характеристика образу єремії вишневецького)

порівняльна характеристика карпа і лавріна з повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»

фольклорно-етнографічна основа повісті м. коцюбинського «тіні забутих предків»

образи селян в повісті «fata morgana» m. коцюбинського

твір-мініатюра про

чому лаврін і мелашка стали сварливими, дріб'язковими людьми

семантика образу омелька кайдаша з повісті і. нечуя-левицького «кайдашева сім'я»

мавка із драми-феєрії «лісова пісня» - мій улюблений літературний персонаж

не роби іншому того, чого не бажаєш для себе

мій улюблений твір (м. коцюбинського «intermezzo»)

марійка та івоніка - втілення цінностей народної моралі (за повістю о. кобилянської «земля»)

яку сім’ю я сподіваюся мати в майбутньому

«і все-таки до тебе думка лине» леся українка

оповідання і. франка про дітей та школу

проблема життєвого вибору (за романом «хіба ревуть воли, як ясла повні? »)

камінний хрест як художній символ українського селянина-бідняка (за новелою в. стефаника «камінний хрест»)

образ чоловіка у прозі панаса мирного

трагедійність образу марії ляшнівської, головної героїні драми в. винниченка «гріх»

навіщо потрібно вивчати мову сучасній елайзі дулітл? (твір-роздум)

мої враження після прочитання драми «украдене щастя»

«чайка» - символ вбитого кохання