При каком царе новый год отмечали 1 января?

При Петре 1

Добрий день, Всеволоде Нестайко! Я прочитала вашу книгу «Тореадори з Васюківки» і хочу сказати, що ця книга просто фантастика! Мені здається,ми з Явою схожі. Він завжди сміється, шукає пригоди й ніколи не сидить на місці, це дуже круто. Ця книга сповнена великою кількістю смішних моментів, наприклад, метро під свинарником або ж Робінзон Кукурузо. Мені більше за все сподобалась частина, де хлопці заблукали в кукурудзі і Ява сказав:

Объяснение:"Не зви мене більше – Ява, зви мене – Кукурузо!". І їхні інші пригоди теж не залишили мене байдужою. Я впевнена, що прочитаю цю книгу ще не один раз, оскільки вона справді запала мені в серце. Я обов'язково пораджу своїм друзям її прочитати!)

Цитатна характеристика Сергія з твору “Митькозавр із Юрківки”

“Е, ні, який же він худющий. Опецькуватий… А то ж ніби й волосся було русяве, а це потемніло”. – “Це ж не Митько!.. Приятель його, Сергій.”

“Ет, тобі аби смішки. Несерйозна ти людина.”

“Спиш! Йому довірили пост, а він спить… Та як ти міг! А якби це на війні?! Хіба з таким підеш у розвідку?!”

“Мені нічого було відповісти. Приголомшений, картаючи себе за негідний вчинок, я принишк у курені… Мене пік сором: ну як, як я, нещасний, міг заснути! Підвів товариша, втратив його довір’я. Горе мені!”

“Докори совісті люто вгризались у моюдушу, шматували її на дрібні клаптики.”

“Вмить я пройнявся відчуттям власної мізерності, і несподівані мислі зароїлись у голові: “Ну що я, – думалось мені, – у порівнянні хоча б із оцим деревцем? Якась комаха! А в порівнянніз цілим лісом? Якийсь мікроб. А в порівнянні з земною кулею?”

“А зоологія, по твоєму краща? Я одного разу поглянув у підручник – там якісь кишковопорожнинні, гадюки – бридота одна!… Маєш бажання, то й читай собі, скільки влізе.”

“Куди, ти що… Назад! Ти що, збожеволів! Щоб під воду затягло? Як дурне теля? Не здумай лізти! – тягнув я його [Митька] що було сили.”
“Але ж не ризикувати життям! Цитатна характеристика Митька з твору “Митькозавр із Юрківки”

“О, – полегшено зітхнув я. – Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал.” (Сергій про Митька)

“… Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс.”

” Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?”

“І голова ж у тебе, Митько.”

“Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки… Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам’ять…”

“Але ж головний у нашій експедиції ти.”