Есе на тему " у чому сенс життя? " (за твором "поза межами болю")​

Моя мама лiкар. Один раз вона сказала менi, що завтра пiсля 
школи я пiду з нею на роботу, тому що ïй потрiбна моя до Я з 
радiстю погодилася, тому що завжди любила такi походи з мамою. Ми йшли 
по заснiжених вулицях, i я думала: Що ж за до потрiбна моïй 
мамi? Коли ми дiйшли до лiкарнi, я зовсiм заплуталася у своïх 
припущеннях. Ми зайшли у свiтлий кабiнет з табличкою Свiтлова М. И., i 
почався звичайний день дитячого лiкаря. Мама звичайним рухом надягла 
бiлий халат i запросила першого пацiєнта. Це був маленький хлопчик 
чотирьох-п'яти рокiв. I тут я зрозумiла, навiщо мама взяла мене iз 
собою. Щоб читати казки — так, щоб читати казки цим маленьким 
заплаканим пацiєнтам Я читала, маминi руки швидко рухалися з 
фонендоскопом у руцi вiд дитини до медичноï карти. Дитина 
заспокоювалася й уже не плакала, а навiть радо посмiхався. Я читала усе 
бiльш виразно, i дитяча особа менi посмiхалося у вiдповiдь. Мама уважно 
обстежила малят i робила запису в ïхнiх картках. Так ми вiдробили 
всю змiну, а коли йшли додому, мама сказала мен тобi, 
помiчниця. I я була безмежно вдячна мамi за те, що вона дала менi 
можливiсть вiдчути себе потрiбноï людям. I що з того, що я лише в 
сьомому класi?! 

Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»; – «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»

Объяснение: