Фантастичні істоти, запозичені з народних вірувань, обов'язково притаманні в .. (жанр

ответ: У батьків Павлуся всього обуло доволі, свого сина вони шанували й пестили, виконували все, що той забажає, не давали й порошинці впасти. Ось Павлусь уже парубок: гладкий, опецькуватий, з білими й ніжними руками, які ніколи не знали роботи. Якось уночі Павлусь захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її, а невдовзі помер і батько. А Павлусеві все одно добре: за ним стали доглядати наймит і наймичка. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти. Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили запросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине. Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили жартома вкинути його Павлові у вікно. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як просипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павлусь сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав. І після цього щастя не залишало Павлуся: знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.

Дивним видається уявлення про щастя селян з казки Олекси Стороженка з глибокою назвою "Скарб": односельці вважали Павлуся щасливим і заздрили йому. А чи багато хто із них хотів би бути на його місці? Не впевнений. Чи можна вважати щасливим того, чиє життя залежить від випадку, а сама людина при цьому нічим не цікавиться, не докладає фізичних та душевних зусиль для свого щастя, пливе течією, як осінній листок? В уяві постає такий собі дурник із народної казки, що лежить на печі й наказує щуці виконувати свої безглузді забаганки. Жага до легкого щастя вбиває в нас бажання самовдосконалюватися, розвиватися, робить тупими споживачами. Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? По-моєму, той тільки й щасливий, хто іншим не заздрить, хто робить добрі справи та наполегливо працює над здійсненням своїх мрій.

Объяснение:

если хочешь скороти

Різдво – це велике свято для віруючих людей в Україні. Адже в цей день народився наш сус Христос. Православні відзначають Різдво Христове 7 січня, а католики – 25 грудня. Напередодні свята християни турбуються, щоб їхні домівки були ошатними. Ще з давніх-давен жінки готують Святу вечерю на це свято. На столі має налічуватися 12 страв. Під скатертину господарі дому кладуть солому та гроші. Таким чином подружжя просить достатку в Бога. Вечеря розпочинається тоді, коли на небі з’являється перша зірка. Перед тим як розпочати трапезу всі члени сім’ї моляться і згадують померлих людей. Це ще не все. Найменший член сім’ї сідає під столом і починає хрюкати, гавкати, мекати і т.д. Такий звичай виконується для того, щоб водилися свійські тварини вдома. Потім всі куштують головну страву – «кутю». Страви повинні бути пісними; випити трохи вина на Святу вечерю дозволяється. Наступний крок – це сімейна коляда за столом. Невдовзі господарі дому чекають колядників. Після того, як дитина заспіває колядку господарі дому дякують та дають гроші або ж солодощі. Їжу зі столу не забирають у цей вечір, бо українці вірять у те, що на Святу вечерю приходять померлі предки, тому ми повинні залишити столові прибори та їжу для них. Це своєрідний вияв поваги до пращурів. Різдво – це свято, яке об’єднує всю родину. Воно є яскравим та надзвичайно колоритним. Існує багато традицій, якими послуговуються у цей день. Кожна область України може похизуватися унікальними звичаями. В одній області можуть виконувати одну традицію, а в іншій – іншу. Але все ж є те, що об’єднує всі області – це розуміння важливості святкування Різдва. – Різдво – це свято, що є у серці кожного українця!