когда зимой я гулял(ла) я видел(ла) как падают белые снежинки и вот одна из снежинок спустилать мне на ладонь.она мне рассказала как там за морями океанами лесами и полями!а ещё снежинка говорила о своём мире в котором она живёт как там танцуют какие праздники .и кстати у снежинок тоже есть новый год-только он называется по другому-день небес. день небес потому что к ним спускаются новые снежинки.я так был(ла) рада услышанному и мне казалось что я погрузился(ась) в тот мир- мир всех всех снежинок мира!я бы ещё послушал(ла) но меня звал мой мир -мир людей! я мечтал(ла) побывать опять в мире снежинок -но это был всего лишь сладкий и чудесный сон
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишіть тему, мету, основну думку вірша оксани забужко ad hominem …цей чорно-бурий дим, як вихлоп вантажівки, летів мені в лице — на всіх земних шляхах! якщо ти є поет, і ще до того жінка, то здохнеш к тридцяти — якщо вдалась плоха. а я була дитя — як всі і діти: на віях і губах — тичинковий пилок… тож повних тридцять сім — підстава порадіти, що я таки незгірш земний мотаю строк: що, риючи вперед, наосліп, мов кротиха, у твань чи вдарена під дих, вихлипую свій текст — між видихом і вдихом, і значить, бережу когось із молодих… до 2000
Характеристика Василя Чепіжного "Сіроманець", М. Вінграновський:
неохайний, недбалий: усе робить сяк-так;
жорстокий: б’є коня прикладом, прив’язує вовка за шию до драбини;
боягузливий: підняв руки вгору, коли вовк загнав його в болото, «загарбався головою в сніг», «вкляк», «задкував лісом»;
злопам’ятний: неодноразово згадує про козу, яку з’їв Сіроманець;
глузливий: глузує з собак, коли ті зачули Сіроманця, як його впіймали, з дружини, коли вона годує собаку;
лютий: люто рушає на вовка, влаштовує погоню на нього;
безжалісний: до коня, вовка, собак;
запобігливий, послужливий: «слухаю», «єсть»;
користолюбний: думає про те, як продасть цуценят;
брехливий: говорить про те, що вовк з’їв вівцю, толочить посіви;
схильний до крадіжок: «Аби я був вовком, я б тоді все розказав Сіроманцю і про Василя Чепіжного, як він ночами краде у полі солому»;
любить випити: «правда, я зранку добряче випив»;
грубий: на що вказує його мова.
Відтак можна зробити висновок про те, що з образом Чепіжного пов’язане щось недобре, холодне, неприємне. Перед читачем постає груба, користолюбна, жорстока людина.