Яким членом речення є слово , , все'' з віршів Г.Гейна , , Стоїть чорна одиноко''​

Я люблю рухливі ігри, у тому числі з м'ячем. А найулюбленіший вид спорту - це волейбол. Ми часто граємо в нього на уроках фізкультури в школі. Ще ми з друзями натягуємо сітку у дворі, збираємо дві команди і кидаємо м'ячик. Це заняття мені подобається набагато більше, ніж сидіти на лавці і базікати ногами з нудьги. На пляжі або на природі ми теж любимо пограти у волейбол. Правда, без сітки це не так зручно.
Мені подобається ця гра, тому що у неї достатньо прості правила. Треба приземлити м'яч на половині команди-суперника. При цьому не можна штовхати м'яч ногою, можна тільки відбивати його руками. Недарма слово «волейбол» означає «літаючий м'яч». Виграш вважається за очками, так що завжди є шанс змінити рахунок на свою користь.
Волейбол розвиває спритність і силу рук, швидкість реакції і точність окоміру, а ще уважність. У тих, хто багато грає у волейбол, добре розвинена координація рухів.
Оскільки бити м'яч ногами не можна, то не потрібно бігати по майданчику стрімголов, як у футболі. Але ноги все одно тренуються, коли підстрибуєш вгору, як на пружинах. Рухи волейболіста легкі, витончені і красиві. І ця гра не з тих, що забирають дуже багато сил.
Тому я більше люблю грати в волейбол самої / (самому), ніж дивитися змагання по телевізору, наприклад. Хоча буває цікаво і по гати за іншими, адже волейбол входить в програму Олімпійських видів спорту.
Волейбол - дуже азартна гра, вона міцно об'єднує гравців однієї команди. Тут треба боротися за команду, переживати за удачу всіх. А перемога приносить мені масу задоволення, яке можна розділити зі своєю командою!

Оглядівський живе спогадами про сім’ю. В нього щасливо склалося власне подружжя (можливо тому він один вижив, щоб повернутися до сім’ї). Добровський намагався відсіяти винуватця несправедливості життя; Дружина Добровського й Пшилуського — повії. Сабо, із ознаками злобної нетерплячки, чекає найслабшого у танці; Сабо ніхто не чекає з війни. Бояні опановує лише одна думка: блискавична смерть. Ніколич жалкує, що не зміг виконати свою місію у цьому житті. А дух Штранцінгера «ширяє вже далеко від нас… поза межами болю.» Його дівчина наклала на себе руки.