український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, пошук історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи у фантастику. романтизм призвів до появи романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — , ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у петербурзі «грамматика малороссийского наречия» олександра павловського і збірка миколи цертелева «опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. до виявів українського передромантизму зараховують також виданий у москві 1827 збірник «малороссийские песни» м. максимовича і п. гулака-артемовського («твардовський» і «», 1827). український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. в російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (к. рилєєв, о. пушкін, ф. булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (о. сомов, м. маркевич, є. гребінка й особливо м. гоголь). визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків а. мальчевського, б. залєського й с. ґощинського.
oksanashabanovadc3197
08.12.2020
Порівняння та метафори: с тарі очі, мов сіро-блакитнаві, побризкані росою безсмертники; покотилась моя стежина, мов клубочок; м'ячем вилітаєш на сніг; перший льодок запах чорнобривцями; озиваються розбуджені дзвони на дзвіниці; весело поблискує струг.у творі багато прислів'їв і приказок, влучних народних висловів, фразеологізмів: л ебеді принесли на крилах весну і життя. ох, рятуйте мою душу. на тихі води, на ясні зорі. давно плаче попруга з мідною пряжкою. дурно-пусто перепало мені. мов кум королю. витягати на світ божий. з місяця звалився. гайнути, де перець росте. перелогом лежала одна душа. коли неспокійна совість, то нічим її не обманеш.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Бездуховність- прояв зла в житті людини (за твором Карпенка Карого) „Сто тисяч”
ответ:
,
объяснение:
український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, пошук історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи у фантастику. романтизм призвів до появи романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — , ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у петербурзі «грамматика малороссийского наречия» олександра павловського і збірка миколи цертелева «опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. до виявів українського передромантизму зараховують також виданий у москві 1827 збірник «малороссийские песни» м. максимовича і п. гулака-артемовського («твардовський» і «», 1827). український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. в російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (к. рилєєв, о. пушкін, ф. булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (о. сомов, м. маркевич, є. гребінка й особливо м. гоголь). визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків а. мальчевського, б. залєського й с. ґощинського.