Ідея та тема вірша Т.Шевченка "Самому чудно" + художні засоби ​

Жили собі дід та баба , а у них була курочка да півник . Дід з бабою померли, а півник і курочка все без них поїли - і бобочком і все дочиста. Сіли на сідалі . Петушок : " Кукуріку ! " - Схопив камінчик , та й вдавився. Ось курочка плакала - плакала , побігла потім до моря води просити :
- Море , море , дай води !
- Навіщо води ?
- Петушки води:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А море каже:
- Іди до волові , нехай ріг дасть ! Вона й пішла , просить:
- Віл, віл , дай ріг !
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А віл і каже:
- Так іди до кабана : нехай ікло дасть !
- Кабан , кабан , дай ікло !
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дуба : нехай жолудь дасть ! Ось курочка і пішла :
- Дуб , дуб , дай жолудь !
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дівки : нехай нитки дасть ! Ось курочка прийшла і каже:
- Дівка , дівка , дай ниток !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди , - каже, - до баби : нехай масла дасть !
- Баба ! Баба , дай масла!
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди ти до липи : нехай липового цвіту дасть !
Вона й пішла .
- Липа ! Липа , дай цвіту!
- Навіщо тобі колір?
- Бабі колір : баба масла дасть.
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть.
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- Навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
Дала їй липа липового цвіту , баба за липовий колір масла , дівка ниток , дуб за нитки жолудь , кабан за жолудь ікло , віл за ікло ріг , а море за ріг воду дало.
Ось напоїла курочка півника , та й живуть собі , хліб жують і постолом * добро возять.

Матір*ю прищеплюється Михайлику святе ставлення до землі. Своїм прикладом вона навчає сина довіряти землі свої болі і радощі і просити, щоб та родила "для всякого". Та у повісті постає випробування в період знецінення життя у грізних вихорах громадянської війни та культивування нетерпимості. Морози вдарили по крилах Михайликових "гусей-лебедів", коли класові принципи роз*єднали людей, а нова "педагогіка" почала пускати паростки в людських душах. Ось Люба каже Михайликові: "У нашого діда революція гарного коня забрала, а взамін поганого дала". "Бо так треба було", - кажу я словами дядька Себастіана, і дівчинка погоджується зі мною.
У цьому "так треба було" криється те, яким був Михайлик, що головним у людини повинні бути чесність, гідність, справедливість, любов до людей і рідної землі. Все це прищепили Михайлику з перших років його життя.