Будь ласка. О.Гончук « Модри Камень»

Коли до Климка біг Зульфат,то він кричав що на них знову нападають італійці,але зараз воин вбивають всіх і все на свому шляху тоді,щоб вижити,нам треба негайно тікати. Климко дуже налякався, і вони швидко побігли до дому, де на них чекала з речами Наталя Миколаївна. Всі разом бігли полем, але раптом вони опинилися в лісі. Ідучи лісом,хлопці дивилися по сторонам і милувалися прекрасними пейзажами. Пройшовши 1 км вони побачили якусь хатинку. Підійшовиши до неї Наталя Миколаївна постукала, але ніхто не відчинив,і  позаду пролунав чийсь голос:
-Ви хто такі?Що ви тут робите?
Ми обернулися,а там стояв чоловік. Тоді Климко відповів:
-Ми,дядечку,із Донбасу,тікали від італійців!
Климко розповів про іхнє становище і що вони не знають що робити далі.
Тоді чоловік сказав
-добре!лишайтеся в мене! Я вам збудую нову хатину і будете жити тут!Тут спокійно, а ще недалеко є ферма будете за нею доглядати!
-Ми згодні!-сказали вони хором
Через 1 рік Климко і Зульфат ходили до школи, а Наталя Миколаївна влаштувалася вчителькоюу ту школу де вчилися хлопці.Всі були задоволені, а головне щасливі

Це сталося приблизно місяця тому.
Я йшла зі школи, і вже майже підійла до свого дому, як раптом побачила синичку з пораненим крилом, до якої вже підкрадався кіт, а та не мала можливості злетіти. Мені стало її дуже шкода, і я швиденько підібрала її і прогнала того нахабного кота. Коли я принесла синичку додому, мама почала мене сварити, але потім дозволила залишити синичку, доки у неї не заживе крильце. Я доглядала за нею, гралася, годувала, і ось вона вже одужала. Мені дуже не хотілося її відпускати, але їй на волі краще. Та тепер, вона кожного дня прилітає до мого вікна і я годую її, і розмовляю з нею.