1. До кого зверталася Ганна, жаліючись на свою нещасливу долю? 2. Яку пісню співала Ганна у неділю вранці-рано, блукаючи в тумані? 3. Чи була рідня у героїні? 4. Через що сумували Трохим і Настя? 5. Де дід і баба знайшли дитину? 6. Чому Трохим поїхав до Городища? 7. Чому Ганна прийшла на хутір? 8. Чим займався Марко, ставши дорослим? 9. Чому Ганни не було на весіллі Марка? 10. Кому молилась Ганна, коли Марко тривалий час не повертався додому? 11. Який подарунок віз Марко наймичці? 12. Як Марко сприйняв звістку, що Ганна його мати?

Наступного літа Юрко повернувся до села, як і раніше його радісно зустрічали хлопці, а йому було соромно дивитись їм в очі, але він тепер вислухав кожного і радів їхнім розповідям. Він стояв і подумки шукав навколо Тосю. І ось, нарешті, сором’язливо вона вийшла з хати з вудочкою, привітно усміхнулась Юркові і запропонувала усім разом підти до річки.

Мело, крутило по землі, 
Що було сили. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Немов безжурний рій комах, 
Так сніг лапатий 
Летів знадвору попід дах, 
Просився в хату. 

Завія креслила на склі 
Круги та стріли. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Наверх у зблисках вогняних 
Злітали тіні. 
Сплетіння рук, сплетіння ніг, 
Шляхів сплетіння. 

Додолу впали — чути тріск — 
Два черевички. 
Слізьми на сукню капав віск — 
Плакала свічка. 

І все губилося в імлі 
Холодній, білій. 
Свіча горіла на столі, 
Свіча горіла. 

Війнуло з покутя — й вогонь, 
Здійнявши крила, 
Жар від розпечених долонь 
Живив щосили. 

Хурделі люті були й злі, 
Яке їм діло, 
Що десь на нашому столі 
Свіча горіла.