Аналіз твору "Кассандра" Леся Українка

Объяснение:

Композиція драми:

Зав'язка: заручини Поліксени з Ахіллесом. Пророцтво Касандри щодо майбутнього своєї сестри.

Розвиток подій:загибель Патрокла, друга Ахіллеса, в бою Гектором;Пророцтво Кассандри, загибель Долона,припинення воєнних дій;

Кульмінація: розмова Кассандри з Сіноном. Відмова Касандри вити грека.

Розв'язка:вхід греків в Трою, загибель міста, полон дочок Пріама.

Епілог: Кассандра в Елладі, смерть головної героїні.

Кассандра — чесна, благородна людина, любляча донька і сестра, палка патріотка. Вона нащадок Прометея і не хоче коритися богам, рабам Долі ("я рабинею рабів не хочу бути", протестує проти рабської покори у будь-якому вияві.) Віщунка всім серцем бажає добра співвітчизникам, родині, Батьківщині, але її дар не прислужився рідній землі, не зробив її щасливою. Помста Аполлона була жорстокою і продуманою. У пророцтва Кассандри не вірять,усі її цькують, принижують, з неї насміхаються. Але страшнішими за все це були її власні сумніви. За до образу Кассандри Леся Українка робить узагальнення: від людських уявлень і побажань, від людської волі об'єктивна історична закономірність не залежить. Але людина може виявити свою волю і залишатися чесною, правдивою, безкорисливою у будь-якій ситуації.

Олекса Стороженко хронологічна таблиця 24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові. У 1820-х — Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем.  З 1824 —  протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу). 1828–1829 — брав участь у російсько-турецькій війні , 1830–1831 —  брав участь у придушенні польського повстання 1849 — брав участь у  поході в Угорщину, був контужений. 1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові. 1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки». 1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа». 1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр. 1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно. 1868  — вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв. 18 листопада 1874 р.  — помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті. 

Гроші — це паперова купюра чи великі можливості? Все залежить від того , як люди сприймають це поняття.

Зараз під грошима простий обиватель розуміє якусь кількість паперу , наділеною індивідуальними ознаками . Але ж ще триста років тому все було не так — люди не знали , що таке паперові гроші , для них вони не уявляли цінності , а цінно було золото і срібло. І мені здається , що так було правильно .

Наявність валюти кожної держави передбачає забезпечення цих цінних паперів товарами , послугами , які на них можна купити або придбати. Однак дуже часто такі папери є «порожніми» , виходячи з під друкарського верстата в тяжкий час за вказівкою вищих чиновників. Адже такі гроші псують життя багатьом людям.

Деякі жінки і чоловіки так захоплюються грошима , що перестають бачити головне — гроші , в першу чергу , дають широкі можливості. Можливість отримати освіту , їсти збалансовану , збагачену вітамінами їжу , відпочивати від роботи , допомагати нужденним , в кінці кінців. І від цього все людина може відчувати себе щасливим , відчуваючи себе вільним розпоряджатися життям так , як йому хочеться , вільним від будь-яких обмежень.

Дуже засмучують мене ситуації , коли бачиш , що в грошах люди потребують , наприклад , на операцію , від якої залежить життя , або вмирають з голоду цілі сім’ї в Африці , але не мають їх. Чи не менше засмучують і ті моменти , коли гроші роблять з людини ненаситне чудовисько . Коли накопичуючи , людина стає заручником цього багатства , перестає радіти життю , любити , дружити.

Моє ставлення до грошей неоднозначно. В деякі моменти я хочу мати багато грошей і можливість до своїм близьким і рідним , в інші , відчуваючи яке це зло , — взагалі не хочу нічого , в тому числі і яких-небудь грошей .

Якщо все-таки серйозно задуматися над цим питанням — я хочу жити в достатку , я не хочу мільйонів або мільярдів , але хочу стільки грошей , щоб мати можливість працювати на улюбленій роботі , активно відпочивати , купувати потрібні мені речі і продукти , а не економити , позбавляти себе всього , заради чергової покупки , як живуть багато людей нашої держави.