Григір Тютюнник «Три зозулі з поклоном» Установіть відповідність Художні засоби: 1-порівняння; 2-гіпербола; 3-метафора; 4-інверсія. А. Сосна- а за нею річки синє крило Б. Спогади не щемлять їй і не болять-вони закам‘яніли В. А Марфа біжить на роботу, птахою летить Г. Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтеся Д. Годують такою смачною юшкою щодня, що навіть Карпо Ярковий п‘ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки

У давні часи люди вірили в те, що на землі живе безліч незвичайних істот, що володіють секретами чарівництва. До таких істот належали і гноми, які під різними іменами були присутні у повір'ях і казках різних народів.

Гноми, що мешкали в Ірландії, були чарівними шевцями. Це були крихітні, зморщені старички зростом менше новонародженого немовляти. У Шотландії були гноми трохи вище - їх зріст складався близько 60 см. Вони вибирали собі дім на смак і селилися в ньому. Дочекавшись ночі, вони виходили з своїх укриттів і бралися за прибирання - мили посуд і робили іншу домашню роботу, а за платню брали лише миску сметани та скибку білого хліба.

Англійські гноми носили зелені камзоли і прості капелюхи і розважалися тим, що танцювали під музику цвіркунів і коників. У Скандинавії їх називали білими ельфами. Вони жили в лісах і полях, і простій смертний міг знайти дорогу до їх дому тільки в одну з чотирьох чарівних ночей в році: ніч літнього рівнодення, ніч напередодні 1-го травня, різдвяну ніч і в Хеллоуін (свято всіх святих, що відзначається восени).

Гноми, що жили в Німеччині, були вище зростом, так само, як англійські гобліни і скандінавські тролі.

Деякі чарівні істоти по росту і зовнішньому вигляду мало чим відрізнялися від людей. До їх числа відносяться і відомі всім лісовики, водяні і домовики.

Втім, слід пам'ятати, що дуже важко напевно описати прикмети гномів або інших чарівних створінь, адже вони так рідко попадалися людям на очі!

Объяснение:

Як відомо, історія не любить слова "якби". Історики говорять так: "Це було, воно стало причиною того, що...".
Але порушимо це правило й спробуємо уявити, що могло б статися з нашим народом, якби не було Запорозької Січі. Очевидно, тоді б зовсім не стало України, не стало б українського народу, як не стало на землі багатьох племен і народів, їх розтерзали вороги, розтоптала жорстока дійсність.
Наш народ існує, тому що його оборонили й відстояли мужні лицарі Запорожжя. Наперекір усім обставинам вони вибороли нам право жити на своїй землі і бути українцями.
І як буває прикро, що ми чуємо про воєнне мистецтво римських легіонерів і не маємо уявлення про ратну майстерність запорожців. Знаємо про подвиги Ганнібала і не знаємо про подвиги Самійла Кішки, Петра Сагайдачного чи Івана Сірка. Захоплюємося подвигом спартанців біля Фермопілів і не знаємо про подвиг козаків під Берестечком...
Історією треба не просто цікавитись, її треба досконало знати. Бо історія — не просто минуле народу, це його жива душа. Ось чому той, хто не знає історії, ніколи не зрозуміє свого народу.