Охарактеризувати образ Хлєстакова. (Ревізор, Гоголь До ть

ответ:Іван Олександрович Хлестаков-один з головних героїв знаменитої комедії Миколи Васильовича Гоголя "Ревізор". Ця комедія мала величезний успіх, однією з безлічі причин якого стало те, що в" Ревізорі " Гоголь не слідував загальноприйнятим канонам драматургії - і в результаті написав шедевр. Наприклад, в "Ревізорі" немає однозначно позитивних героїв. Хлестаков ніяк не може бути таким, хоча і негативним героєм його теж не назвеш.

У "зауваженнях для панів акторів" Гоголь підкреслював, що сам по собі Хлестаков людина не злий. Хто ж такий Хлестаков? Він-дрібний чиновник з Санкт-Петербурга, якого волею долі випадково прийняли за важливого чиновника. У його поведінці немає і не було ні найменшого злого умислу - він же не сам назвав себе Ревізором. Його "призначили" важливою персоною чиновники, а Хлестаков тільки скористався нагодою, добре провів час за чужий рахунок і дуже вчасно поїхав з повітового міста, де відбувається дія комедії.

Хлестаков молодий, йому близько 23 років. Характер у нього вкрай легковажний. Він мріє про розкіш, при цьому отримуючи крихітну платню на найнижчій Конторській посаді. Він любить покутити, одягнутися по моді, зіграти в карти. Через любов до азартних ігор Хлестаков і виявляється без копійки в трактирі повітового міста.

Хлестаков, за влучною характеристикою автора, - людина "без царя в голові". Він настільки незамен, що, коли місцеві чиновники починають догоджати йому і пропонувати гроші, він деякий час не здогадується про те, що його приймають за когось іншого. Він просто користується моментом, бере гроші "в борг", ухльостує відразу за двома дамами. Навіть здогадавшись про помилку, Хлестаков вже свідомо грає роль важливої персони. Він бреше - і сам вірить у власну брехню. Він користується тим, що саме пливе в руки.

Характер Хлестакова так вдався Гоголю, що в російську мову з тих пір увійшло нове слово - "хлестаковщина". Це і легковажність, і схильність до нестримної брехні, хвастощів, і поверховість, і абсолютна непрактичність. Такий типаж зовсім не рідкість. "Всякий хоч на хвилину, якщо не на кілька хвилин, робився або робиться Хлестаковим" - писав сам Гоголь

Відповідь:

Захар Беркут на пропозицію обміняти життясвого сина на життя Бурунди-бегадира, Тугара Вовка і залишків монгольського війська відповів

— Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!

Пояснив він це тим, що серед тих монголів, які просили обміняти їх життя на життя полоняника є "їх найстрашніший начальник, і сей ніколи не дарує нам загибелі свойого війська. Він наведе нову силу на наші гори, і хто знає, чи ми тоді другий раз розіб'ємо її".  

Напевне, з огляду на батьківську любов, Захар Беркут вчинив не зовсім добре, але його любов до всього свого народу, до рідної землі, до громади була вище від батьківської любові. І Максим це знав і розумів.

Пояснення:

ответ:

гумор — неодмінна складова людського життя. він є нам зняти нервове напруження, вийти зі складної ситуації. мабуть, саме тому завжди популярними були й будуть різножанрові гумористичні й сатиричні твори. одним із відомих українських поетів — байкарів є і леонід глібов. його твори відзначаються новаторськими рисами. л. глібов вніс у байку ліричний струмінь. розробляючи відомі сюжети (що й передбачає байкарська традиція), він наділяв їх рисами українського побуту середини xix століття, а своїх героїв — рисами національної вдачі українців. хоча багато творів автора й написані на запозичені сюжети, але байки л. глібова виходять за межі простого перекладу чи переказу. більшість із них сприймаються як оригінальні твори, у яких байкар критикує як суспільні, так і загальнолюдські вади.

у байці "щука" сатирично змальовано сучасну авторові судову систему. на щуку хтось до суду подав "бомагу", про те, що вона виробляла в озері такі речі, від яких не було нікому нормального життя. на той раз суддями були "якіїсь два осли, одна нікчемна пікапа та два стареньких цапа". як іронічно зауважує л. глібов, "усе народ, як бачите, такий добрячий та плохий". за стряпчого до суддів була приставлена лисиця, яка, за чутками, неодноразово брала хабар від щуки. судді не стали довго думати та вирішили винести вирок: повісити підсудну на вербі. але слова попросила лисиця, яка сказала, що "розбійницю таку не так судить годиться: щоб більше жаху їй завдать і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити! " незважаючи на парадоксальність такого вироку, усі підтримують пропозицію хитрої лисиці — і щуку у річку. зрозуміло, чого варта така судова система.однією з поширених людських вад є дурість і пихатість. саме вони найчастіше чинять шкоду і самому власникові, і тим, хто його оточує. л. глібов влучно висміює ці негативні риси в байці "жаба й віл", показуючи наслідки, до яких може призвести нерозумна поведінка. дурна жаба, побачивши вола, хоче дорівнятися йому за розмірами, аби бути найкращою та здивувати всіх. для того, щоб збільшитися, жаба починає надуватися все більше й більше і, нарешті, лопається. як бачимо, героїню згубила власна дурість.

зневага до людей надокучливих, ледачих, що живуть за рахунок інших і навіть не соромляться цього, висловлюється в байці "муха й бджола". у творі протиставлені дві ідеології життя: чесного, хоч і сповненого важкої праці, і безсоромного, безтурботного. бджола цілими днями працює, їй навіть ніколи присісти, зате до неї добре ставляться, поважають. муха ж тільки шукає, де би поживитися задурно, і тому кожний її ганяє, зневажає. але їй байдуже, бо вважає себе найрозумнішою, оскільки може все одно обдурити людей, аби отримати від них те, що хоче. такі хитрощі й засуджує автор. наприкінці твору л. глібов іронічно зазначає, що байка адресована мухам, "щоб не сказали часом люде, що надокучив їм". ми розуміємо, що серед людей багато таких, як бджоли, але ж чимало зустрічаємо й мух!

художня форма, яка передбачена жанром байки, дає змогу показати різноманітні негативні прояви суспільного буття або людської сутності. під масками тварин ми впізнаємо інколи своїх знайомих, а інколи самих себе. тож кожна байка змушує читача замислитися, проаналізувати свої вчинки й зробити певні висновки.

объяснение: