"Якби моя воля – видала б закон: заборонити нещасливі фінали в казках!"Кому належать ці слова?

Софійці.

Объяснение:

Сказала ці слова Софійка, головна героїня твору  "Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських".

Объяснение:

ответ: Наш народ дуже співочий. Позбавлений права на навчання, люди в піснях передавали свої страждання, наміри, мрії.

  Важка доля простого народу закарбувалась у пісні «Зажурилась Україна». У той час татарські набіги спустошували села. Тому батьківщина, як мати, тужить за своїми поневоленими синами та дочками, затоптаними дітьми. І серед нещастя виростає протест на захист свого краю: «Бери шаблю гостру,  довгу та йди воювати».  

  Так народжувалися герої-козаки Запорозької Січі та їхні кошові отамани, котрі доблесно захищали своє рідне. Мужність Івана Сірка оспівана в історичній народній пісні «Та ой як крикнув же козак Сірко». В народній уяві славні козаки завжди були орлами, бо гнали з рідної землі ворогів.  

  Ще одною оспіваною у піснях постаттю став гетьман Богдан Хмельницький. Пісня «Ой не той то хміль» прославляє його полководський талант у битві під Жовтими Водами. Ще було багато перемог на рахунку Хмельницького, та ця битва стала першою  цілковитою перемогою над польською шляхтою.

    Пісня «Ой Морозе, Морозенко» дійшла до нас у багатьох версіях. Він у перших лавах ішов на ворога, сміливо дивився в очі смерті на полі бою. Та сили були нерівні: «Не вернувся Морозенко, голова завзята». Його безстрашність, коли «замучили молодого татари прокляті», не могла бути забута. Вона назавжди залишилась у народних піснях, дійшла до нашого часу.

   Славу славних запорожців продовжили гайдамацькі повстанці. У пісні «Максим козак Залізняк» оспіваний переможний похід на Жаботин: «накидали за годину панів повні шанці». Значне перебільшення можливостей гайдамаків тільки підкреслює захоплення їхньою мужністю.  

  Не менш відомим героєм був ватажок селянського повстання проти кріпацтва Устим Кармалюк. Не міг спокійно дивитися на важку долю своєї родини: «Як згадаю про їх муку, сам гірко заплачу». Тому «зібрав собі славних хлопців», щоб забирати багатство, нажите важкою працею кріпаків, від багатіїв та ділити по-справедливості між бідними. Домівкою йому став темний ліс, він надійно ховав повстанців від переслідувачів: «А так треба стерегтися… , хоч, здається світ великий, та ніде ся подіти». У нагороду за його мужність народними піснями «Кармалюка в світі споминають»  до сьогодні.  

    В історичних піснях закарбувалася пам'ять про славних героїв та їхні доблесні вчинки, незвичайне минуле України, сподівання наших   предків. Наше завдання вивчати минуле, щоб не втратити майбутнє. А допоки лунатиме народна пісня, історична слава України житиме вічно.

Объяснение:

Садко - молодой гусляр из Великого Новгорода, герой былин с мифологическими чертами, разбогатевший при морского царя. Бытует мнение, что прообразом этого героя является известный новгородский купец Сотко Сытинич, который построил церковь в благодарность за на море. По сюжету былины Садко затеял спор с другими купцами о том, что он сможет скупить все товары города и при этом все еще остаться богатым. Спор этот был проигран и гусляр обязался выплатить купцам тридцать тысяч. После этого Садко построил тридцать кораблей и со скупленным добром отправился в морское путешествие. С большой выгодой распродав новгородские товары в заморских городах и странах, он возвращался домой. Однако на обратном пути случилось странное. Все корабли встали на море, двигаться дальше не хотели. Сам морской царь не давал им дорогу.

Тогда Садко принес себя в жертву и спустился в волшебный подводный мир. Там его радостно встречал царь и просил сыграть на гуслях, а сам пустился в пляс. От его плясок море стало неспокойным и потопило много кораблей. Кораблям Садко все же удалось благополучно добраться до Новгорода, а царь все не унимался. Тогда святой Микола Можайский шепнул на ухо гусляру, что можно струны порвать и музыку прекратить. Так Садко и поступил, чтобы море успокоилось. В благодарность царь предложил ему выбрать себе невесту и остаться в морском царстве. Микола Можайский посоветовал выбирать ту, которую зовут Чернавушкой. Так он и поступил, а наутро после пиршества очнулся в Новгороде на берегу, где стояли его корабли целые и невредимые. На вырученные из морского путешествия средства Садко построил церковь в честь Миколы Можайского. Больше он в море не выходил и жил себе поживал в славном Нове-Граде.