Твір на тему, , Яким я бачу майбутнє людства"

   Наше  майбутнє  залежить  від  нас  самих.  Воно  будується  уже  сьогодні.  Я  його  уявляю,  звичайно,  прекрасним.  Це  буде  майбутнє,  де  пануватиме  любов,  злагода.  розуміння  і  повага.    Усі  будуть   забепечені  роботою.  За  неї  вони  будуть  отримувати  достойну  зарплату.  Людина  не  буде  боятися,  що  в  неї  завтра  можуть  з'явитися  проблеми  і  вона  не  зможе  їх  вирішити,  тому  що  буде  захищена  законами.  Збільшиться  вік  проживання.  Буде  назавжди  покінчено   з   хабарницвом,  корупцією  і  казнокрадством.   Зменшиться  кількість  депутатів.  А  ті,  що  залишаться,  будуть  справді  вболівати  за  долю  своєї  країни  і  матимуть  такі  ж  права,  як  і  всі  інші  громадяни.   Це  ббуде  країна,  яку  відвідуватиме  величезна  кількість  туристів.  Бо  де  ще побачити   таку  красу,  як  не  на  рідній  Україні.

 А  щоб  це  стало  реальністю.  ми  повинні  вже  сьогодні  працювати  над  цим. 

Олеся Запорожець.
Портрет: "Вона не була звичайною дівчиною. Вона була красива і чепурна. Олесею пишалася вся округа. Юувало, після роботи, вечорами, вона, як птиця, ну так же багато співала біля хати на все село, так голосно і так прекрасно, як, мабуть, і не снилося ні одній припудреній артистці з орденами".
"Як гарно ти пахнеш люистком!"
"Вона була вже не красива і не молода, не чорнява. У неї було сиве веолосся і брудні, вимучені руки, з усіма слідами холоду,голоду, лісу, байраків, земляниї ям і нужди".
Характер: " Була Олеся тонкою, обдарованою натурою,тактовною, доброю, роботящою і бездоганно вихованою чесним родом. Легковажні хлопці трохи соромились Олесі, вважаючи її за горду і неприступну..."
Ставлення до людй: "-Та діло й зовсім не в тому,хто більш чи менш винен.
-а в чому ж?
-У нещасті роду...В нашому роду. Ми жінки, Христе. Ми матері нашого народу. Треба все перенести, родити дітей,щоб не перевівсь народ. Глянь,що робиться. Множество мільйонів гине. За це ж вмирають наші, як би там не бились. Я вірю, Христе, вірю! Нізащо не буде по-німецьки"
"О матінко, які ж ми нещасливі! Яка нещаслива земля наша"

Характеристика образу «Климка» Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий. Прагнення Климка  а) прагнення навчитися; б) відповідальний за доручену справу; в) шанобливе ставлення до дружби Значення образу Климка а) залишився сиротою, так само як і автор твору; б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби; в) риси характеру.