Поставьте картинки, чтобы они походили под сюжет "Білий кінь Шептало"​

1)Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».

2)Риторичні оклики: «Напнемо вітрила наших мрій!» «Кораблі! Шикуйтесь до походу!»«Нидіє на якорі душа!» «Півень землю всю не розгребе!» «Шкварити байдужість на вогні!»

3)Риторичні запитання: «Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді?» «Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді?»

4)Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».

5)Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».

6)Тавтологія: «відкрито вже відкрите».

Напевно, в життi кожноï людини рано чи пiзно настає такий

момент, коли вона вiдкидає всi своï щоденнi турботи й

проблеми, вiдсторонюється вiд буденноï суєти i

замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у свiт. I,

певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може

вiдповiсти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мрiє про

матерiальнi блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути

коханим i живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чiтко

й без на гань визначити сенс свого життя.

Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина

переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники

найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi

вважали, що життя -i i,е постiйна боротьба за власне iснування й

добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: Життя, мабуть, цо

завжди Колiзей…), iншi стверджували, що людина .живе на Землi для

того, щоб творити, виражати себе в мистецтвi…

Украïнський фiлософ i педагог Г. Сковорода сенс людського життя

вбачав у постiйному пiзнаннi свiту й себе самого, у невтомному прагненнi

здобувати знання й збагачуватися iнтелектуально. У своïй знаменитiй

поезiï Всякому городу нрав i права… вiн наголошує на

тому, що кожен по-своєму визначає життєвi цiнностi та

iдеали, яких прагне, однак найголовнiше, на його думку, для людини

— це мудрiсть, заради якоï вона й мусить жити: А мнi одна

только в свiтi дума, Как би умерти мнi не без ума.

Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його

iснування. Воно завжди вiдкрите, бо кожен по-своєму, iндивiдуально

намагається на нього вiдповiсти. Менi ж найбiльше iмпонують слова

О. Гончара, який стверджував, що саме в людяностi людини, в ïï

мужностi, здатностi любити, в силi творчiй, у моральнiй чистотi

полягає найвища духовнiсть, що становить iстинний сенс життя людей

на планетi.

Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона

не зумiє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз,

вiдновити… Тому менi здається, що сенс життя полягає в

умiннi жити та почувати себе щасливим. А вмiння жити, на мою думку, це

не лише бажання отримувати задоволення вiд навколишнього свiту, не лише

потреба у професiйнiй чи творчiй саморе-алiзацiï, а й внутрiшня

потреба дарувати добро iншим людям, робити ïх щасливими й завжди

усмiхненими. Я вважаю, що головне для кожного з нас — усвiдомити,

що сенс нашого власного життя — це ще й сенс життя iнших людей,

тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам'ятати, що живемо ми не

заради себе, а заради самого життя на нашiй планетi.