Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.
Жукова_Петрович1281
17.05.2022
Все життя письменниці європейського рівня Наталени Королевої обернулося на пошуки свого призначення, удосконалення особистості. Високоосвічена й талановита, Н. Королева поповнила літературну скарбницю оригінальними творами. Так літературна легенда «Скитський скарб» поєднує в собі образи скіфської, слов’янської й давньогрецької міфології.У легенді розповідається про створення Богом світу, про життя доньки Борисфена (Дніпра) Ларти-діви. Ця діва сторожила скіфське золото, вкрите водами Борисфена. Але, ставши дружиною Зевса й матір’ю його дітей, Ларта обернулася на земну жінку: навчилась ремеслам, збагатіла. Засліплена жадобою, донька Борисфена розбилася, а із хвиль Дніпра вийшли скелі-пороги, щоб перекрити шлях до золота — нещастя.Скитський скарб — це символ лиха, людської недолі: «Вічно скитський скарб жадобу неситу на край цей вбогий, — багатий! — матиме, кров’ю-сльозами його заливатиме...». Письменниця вказує на одвічну проблему людей, коли вони помилково шукають істину в золоті й багатстві.Окрім зла нічого не знаходять. Бо істина в нас. Щастя треба шукати в собі та ділитися ним із близькими та друзями.
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
3. Заповнити таблицю, указавши анкетні дані Вітька, Галі, Федька.Зовнішні риси, вікВнутрішні рисиТалантиМрії та прагнення
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати.
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.