Кого побачив поранений Остап у плавнях з твору , , дорогою ціною, .

Остап перед смертью хоче побачити Соломію.

Поранений Остап у комишах побачив ведмедя

Объяснение:

У другій половині XIX ст. романтизм у літературі поступився місцем реалізмові. Останній передбачав відображення реальної дійсності й оточення героя, точне відтворення всіх аспектів життя, обґрунтування дій і почуттів персонажів психологічними й соціальними умовами. Як і в інших європейських літературах, в українській літературі зародки реалістичного стилю були зв’язані з фольклором, з народними гумористичними й сатиричними оповіданнями, а також із давньою літературою.

Своєрідність української літератури позначались і на особливості українського реалізму. Звернення до народних джерел, захоплення етнографізмом і тривале панування романтичних поглядів, сповільнений та деформований внаслідок історичних обставин розвиток літератури в попередній період зумовили те, що романтизм із його захопленням героїзмом минулого, поетизацією сильних пристрастей і міцних людей козацької доби співіснував із реалізмом у творчості письменників другої половини ХІХ ст.

Художні й публіцистичні твори найвидатніших діячів української культури другої половини ХІХ ст. містять глибокі роздуми про тодішнє сучасне і майбутнє українського народу, відображають історичні подвиги минулого, оспівують визвольну боротьбу за державну незалежність України.

Перехід від романтизму до реалізму добре помітно на творчості Марка Вовчка (Марія Вілінська-Маркович, 1834–1907). Вона продовжила тему творчості Тараса Шевченка, присвячену становищу покріпаченого селянства, особливо жінок («Одарка», «Горпина», «Козачка»). Засобами фольклору письменниця скористалась у казках та оповіданнях для дітей.

Долею простої селянки переймалась у своїх творах Ганна Барвінок (1828–1911). Народницько-просвітницьку ідеологію сповідував Степан Руданський (1833–1873). Популярними стали його гумористичні «Співомовки», де переплелися національні й соціальн Добре знали у школах байки Леоніда Глібова. На Буковині Юрій Федькович (1834–1888) поєднав впливи західноєвропейської поезії з буковинським фольклором.

Реалістично змалював історію українського села Іван Нечуй-Левицький (1838–1918). У повісті «Микола Джеря» зображено поневіряння селянина, втікача від панщини, а в повісті «Кайдашева сім’я» з любов’ю і болем за рідний народ розкрито бідність і обмеженість сільського життя. Найвидатніший соціальний роман своєї доби «Хіба ревуть воли, як ясла повні» («Пропаща сила») написав Панас Мирний (1849–1920) разом із братом Іваном Біликом.

Неперевершиним надбанням української літератури стала творчість геніального письменника Івана Франка (1856–1916). Майстерність стилю, злободенність проблем, багатство жанрів і багатоплановість тем, а також активна громадська позиція вирізняли І.Франка в історії української культури. Від романтизму й побутового реалізму письменник перейшов до реалістичних, психологічно насичених творів, зрівнявшись із видатними прозаїками Західної Європи. Прозові твори, зокрема «Борислав сміється», «Захар Беркут», дитячі оповідання Івана Франка стали хрестоматійними. Що ж до поезії, то, скажімо, цикл «Осінні думи» і «Картка любові», вірш «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» та інші вивищували митця до гурту найуславленіших ліриків світу.

Написав більше 30 оригінальних п'єс - соціально-психологічні драми «Не судилось», «Талан», «Ой, не ходи, Грицю», автор героїко-романтичних п'єс «Оборона - на Буші», «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка». Значне місце в театральних репертуарах посідають інсценізації та драматичні переробки М. Старицького («За двома зайцями», «Циганка Аза»)

М. Кропивницький

Створив більше 40 п'єс. Викриття сучасних йому негативних суспільних явищ драматург здійснював з позицій демократа і гуманіста («Глитай, або ж Павук», «Олеся»), Тему сільського безладдя, блискуче розпочату в драматичному етюді «По ревізії», М. Кропивницький продовжував розробляти В комедіях «Чмир», «На руїнах», «Мамаша»; писав п'єси для дітей за мотивами народних казок («Івасик-Телесик», «По щучому велінню»)

І. Карпенко-Карий

Автор 18 оригінальних п'єс. У творах комедійного жанру («Розумний і дурень», «Мартин Бору ля», «Сто тисяч», «Хазяїн») драматург розкрив суть етико-моральних стосунків у суспільстві. У драмах «Безталанна», «Наймичка», змальовуючи глибину і красу духовного світу позитивних героїв, драматург осуджує черствість, аморальність багатіїв, деморалізуючу владу грошей. Вершиною української драматургії XIX ст. стала історична драма «Сава Чалий». Життю інтелігенції присвячені п'єси «Суєта», «Житейське море»

Панас Мирний

Зробив великий внесок у розвиток драматургії. Його п'єси «Лимерівна», «У черницях», «Перемудрив», «Спокуса» збагатили українську драматургію в тематичному і жанровому аспектах

Я вважаю що пізнання світу почути неможливо без розуміння й переживання музики, без глибокої потреби слухати музику й діставати насолоду від неї. Мені здається що без музики важко переконати людину, яка вступає в світ.

На мою думку з незапам’ятних часів людину постійно оточували звуки. до того ж не було ще ніякої музики, але існував спів птахів, шелест листя, дзюрчання струмків. Всі ці звуки оточували людину та інформували її про навкілля.

На моє переконання людина сприймає звуки по-різному. Високий вереск був сигналом тривоги, але свист вітру, шум дощу мали для людини заспокійливе значення.

Я вважаю що музика активізує розумові здібності, працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини.

Объяснение: