Твір на тему Що таке справжня дружба? Писати як Есе у вигляді власного висловнення:теза, два аргумента, приклад із життя, приклад з вивченого твору висновок

У кожного в житті мають бути друзі. Простий друг прийшов і пішов, а справжній залишається назавжди. Як визначити, чи той з ким ти дружиш не піде з твого життя, не зрадить? Хто він, справжній друг? Відповідь на це питання я шукаю вже давно. Зараз зі мною мій кращий друг Саша, я з ним дружу вже давно. Ми говоримо по телефоні, разом граємося, веселимося. У тяжкі хвилини він мене підтримує, а я його. Хоч і в нас бувають негаразди, але Я розумію, що це- справжній друг. Я розумію, що він мене не зрадить, не кине. Саша справжній. Справжні друзі завжди біля нас!

Бажання Соломії бути вільною, разом з Остапом , а не кріпачкою :  «Він озирнувся: прискорюючи ходу, подорожній махав на нього рукою, бажаючи, очевидячки, спинити його. Що за мара? Першою думкою в Остапа було тікати. Але зваживши, що поки він один на один - жахатися нічого, Остап зупинився, очікуючи й вдивляючись у подорожнього. Тому, очевидячки, було пильно, бо, не вдовольняючись прудкою ходою, він інколи пускався бігти, придержуючи свої клунки на плечах, і вже за чверть години Остап міг розгледіти його струнку постать.
Був то молодий, безвусий парубок, міцно збудований, У високій сивій кучмі, короткій чугаїнці і з довгим ціпком, Остапові було чудно, що парубок немов осміхався, але коли той наблизився і привітався до нього, Остап із несподіванки скрикнув:
—    Соломіє!.. Чи ти здуріла?»   «Які там жарти... Скоро ти пішов, я як стала на човні, так і задубіла. Холодна, холодна, мов завмерла!.. Далі прокинулась і чую, що все мені противне, все гидке: і чоловік, і панщина, й життя моє безщасне... Пропадай воно все пропадом...Піду і я світ за очі... Вже ж за тобою хоч серцеві легше буде...»
2. Остапа:
.Кінь Остапа "Кінь під ним гарячий, вороний, той, що у пана лишився на стайні" 2.Зовнішність Остапа: "...Стрункого  і міцного, з чорними очима, орлячим носом і темним молодим вусом на засмаленому обличчі..." 3.Почуття Остапа, яке охопило його на чужій землі: "Дивне почуття обхопило Остапові груди: замість радості - сильне почуття обурення стрепенуло його істоту. В один мент відчув він усі кривди й знущання, які зазнав у покинутому краї, і, твердо упираючись ногами в нову, не панщизняну землю, він затис кулак і погрозив на той бік річки."