Чи правильно вели себе діти з полоненими в новелі Л. Пономаренко «Гер переможений»? Аргументуйте відповідь. 2. Як ви розумієте вислів із поезії В. Симоненка «Гей, нові Колумби й Магеллани» : «Шкварити байдужість на вогні!» ?

Тіні забутих предків План: Дитинство Івана. Бої між Гутенюками і Палійчуками. Зустріч Івана з Марічкою. Марічка з Іваном стали дружити, разом пасти вівці, гуляти. Іван іде на полонину. Іван пасе вівці в полонині. Іванові сниться страшний сон. Іван чує голос Марічки. Марічка померла, коли була повінь і річка Черемош вийшла з берегів. Іван одружується з Палагною. Святий вечір. Коли Палагна ворожила, то зустрілась з Юрою-мольфаром. Палагна стає любаскою Юри. Івану причудилась Марічка. Іван помирає. Похорони Івана.

Повість українського письменника Б. Харчука є притчею, яка має в собі багато фантастичних і казкових елементів. Але головна думка цього твору досить ясна для читачів. Автор повісті прагне своїх співвітчизників навчитися жити в гармонії з природою, невпинно трудитися заради добробуту суспільства, заради добробуту своєї родини, та боротися за здійснення своїх мрій. У нашому житті досить часто буває так, що по-справжньому неординарних і талановитих людей не розуміють, їх цураються, зневажають і ображають. Але вони все одно не відступаються від своїх мрій, свого бачення справедливості і добра, свого відношення до людей та прагнення зробити якнайбільш для суспільства.Наприклад, однією з одвічних мрій людства була мрія навчитися літати. І ця мрія здійснилася завдяки таким людям, як головний герой повісті Б. Харчука «Планетник».

Наше життя здається нам дуже коротким, а зробити при цьому хочеться дуже багато. З раннього віку кожна людина прагне самоствердитись, пізнати якомога більше нового, корисного, цікавого. А ставши дорослою, вона бажає передати свої знання майбутньому поколінню. Кожна людина не раз замислювалася над сенсом свого життя, над тим, що ж вона хоче від нього отримати. Перш за все – це здоров’я, кохання, матеріальне благополуччя, добробут своєї родини і обов’язково – здійснення своїх заповітних мрій. Але прагнучи до всього цього, людина спроможна сама визначати найголовніші цінності у її житті. І якщо така людина буде мати справжній характер, її пріоритети не змінять ні втручання сторонніх людей, ні обставини, в яких буде вона жити, ні інші чинники. Чого я б хотіла б навчитися у Планетника? Саме таке питання виникло у мене після того, як я прочитав повість Б. Харчука.