ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ За змістом роману Стендаля "Червоне і чорне". 1. Які слова вирішували все у Вер 'єрі? а) "за віру, короля і Батьківщину"; б) "приносити прибуток"; в) "хай живе любов". 2. На якій посаді працював Жульєн у пана де Реналя? а) секретаря; б) швейцара; в) гувернера. 3. Чим здивував усіх Жульєн у перший день перебування у будинку де Реналів? а) вишуканим одягом; б) знанням латинської мови; в) спритністю рук. 4. Хто був кумиром Жульєна? а) Наполеон; б) батько Жульєна; в) Людовік X. 5. Що відбувається у душі пані де Реналь, коли вона зрозуміла, що закохана? а) вона боїться, опирається своїм почуттям; б) нічого нового у цьому почутті для неї не було; в) вона відчуває себе щасливою. 6. Що пропонує Фуке Жульєнові, коли радить піти від Реналів? а) стати його компаньйоном; б) пограбувати Реналів; в) поїхати до Америки. 7. Який сюрприз підготувала пані де Реналь Жульєнові, коли король відвідував Вер 'єр? а) за Жульєна на бал; б) виклопотала йому місце у почесному караулі; в) познайомила з впливовою дамою. 8. Що прикметного в єпископі Агдському? а) він кульгав на ліву ногу; б) був дуже молодий; в) погано розмовляв французькою. 9. Що пані де Реналь сприйняла як кару за свій гріх? а) банкротство її родини; б) хворобу молодшого сина; в) перелом ноги. 10. Яка подія загрожувала стосункам Жульєна і пані де Реналь? а) пан де Реналь отримав листа, в якому повідомлялося про зраду дружини; б) батько Жульєна вирішив забрати його до себе; в) про їхні стосунки дізнався старший син пані де Реналь. 11. Які стосунки були у Жульєна з семінаристами? а) усі хотіли з ним товаришувати; б) його не любили; в) у семінарії було заборонено розмовляти один з одним. 12. Чим заслужив абат Пірар доброзичливість маркіза де Ла-Моля? а) займався однією з його судових справ; б) врятував життя його доньки; в) був духівником його дружини.

Згідно ст. 30¹ Закону «Захист дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, та дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів
Держава вживає всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, догляду за ними та возз’єднання їх із членами сім’ї, включаючи розшук, звільнення з полону, повернення в Україну дітей, незаконно вивезених за кордон. У разі якщо вік особи не визначений і є підстави вважати, що ця особа є дитиною, їй надається захист, передбачений цією статтею, до встановлення віку.
Усі дії держави стосовно захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, здійснюються відповідно до норм міжнародного гуманітарного права».

Злочин і кара» - один із найкращих романів Достоєвського. Створювався твір в умовах страшенних злиднів. Він скла1 дається із шести частин з епілогом. Одна частина - опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він мучився, страждав через те, що накоїв. Петербург у романі - «дійова особа».

Образ міста стає символом страшного світу, де бідному і слабкому нема порятунку, де все продається і купується. На думку Порфирія Петровича, «середовище» для злочину має велике значення. Раскольников, який живе в такому середовищі, переконується, що люди діляться на «звичайних» і «незвичайних».

«Звичайні - це матеріал, що слугує лише для зародження подібних до себе». «Незвичайна» людина має право дозволити своєму сумлінню переступити через «інші перепони». Можна йти до своєї мети і без жертв. Але якщо і проллється безвинна кров за давній закон, то Родіон Раскольников це не заперечує. Перші зберігають світ і збільшують його кількісно, другі зрушують світ і ведуть його до мети.

Раскольников довго розмірковує, на який бруд спроможне його серЦе. Він відкидає погані думки, думає, що це від недоїдання. А після прогулянок брудними вулицями, «відвідування пивної» і випадково підслуханої розмови, яка збігається з його думками, він став готуватись до злочину. Раскольников хотів довести собі й іншим, що він «не тварь тремтяча», а природжений володар долі. Раскольников скоїв злочин.

Упродовж роману герой веде боротьбу із самим собою. Він мучиться, чи правильно вчинив? Після злочину тяжко захворів. Муки сумління і страх переслідують Раскольникова. Нарешті він зрозумів, що скоїв убивство, щоб дізнатися: «Вошь ли я, как все, или человек? Смогу ли я преступить или не смогу? Тварь ли я дрожашая или право имею…»

Після всіх страждань Раскольников іде на сповідь до Соні. Він прийшов до матері, цілував їй ноги. Попрохав вибачення у Дуні. Останні слова Раскольникова: «Я постараюсь быть и мужественным, и честным всю жизнь… Я не осрамлю вас», - запевняють нас в тому, що він стане чудовою людиною.