Привіт Павлусе!
Я прочитав у творі як ти живеш.Це для мене якось дивно.Нас батьки виховують бути працьовитими,дружелюбними,допомагати іншим.А ти навіть лінувався ходити на прогулянку,так жити неможна.Не можна надіятись на що Бог тобі щось пошле при цьому цього не старатися та не добиватися цілі.Добре що тобі пощастило коли кинули у вікно дохлого хорта ,а він розсипався у дукати.Потрібно щось робити,а не ледарювати!Тобі пощастило в житі адже на все воля Божа.Якщо Бог не захотів би тебе зробити щасливим, то лише тоді б ти відчув що таке лінуватися!Зміни своє життя в кращу сторону!
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Як Ява врятував Павлушу від діда Салимона?
Олівець — Писати — щодо писання, то давній корінь цього слова українська, можливо, успадкувала з індоєвропейських часів. Проте з іншим значенням — пістрявий, пестрий «строкатий» (корінь pьs-). Значення «писати, малювати» зафіксовано лише у слов’янських, балтійських мовах (лит. piẽšti «малювати», прус. peisāi«пишуть»), а також у деяких індоіранських. У слов’ян і балтів це значення (корінь pis-) могло розвинутися під впливом усе тих самих давніх арійських мов, що панували в першому тисячолітті до нової ери в Наддніпрянщині. Принаймні серед їхніх носіїв було чимало письменних людей, без яких не могли обійтися торгівля та дипломатичні відносини. Корінь piś- у індоіранців позначав процес різьблення, карбування, висікання, вирізання (а ще — нарізання м’яса). Семантичний зв’язок із писанням простежується чітко. Pеśa від того ж кореня означало «орнамент, візерунок», pēśalá — «прикрашений, приємний, красивий», pēśakāra —«вишивальниця», дослівно «та, що робить візерунки». Як бачимо, з цим коренем пов’язані українські слова писанка, писанкарство, розписувати, розписний,
вислів «неписана краса»