Твір "цінності життя кожної людини" за твором "ніч перед боєм"​

ответ:«Ляльковий Дім» розпочинається сценою, коли Нора Гельмар повертається з міста, де робила різдвяні закупки. Її чоловік Торвальд виходить із свого кабінету й починає сварку, темою якої є сімейні фінанси, що обіцяють покращитися після того, як Торвальд став менеджером банку. Торвальд обурений боргами. Нора поводиться по-дитячому, а він отримує задоволення від того, що може повчати її як дитину.

Незабаром прибуває стара подруга Нори Христина Лінде, бездітна вдова, що планує перебратися до міста. Після смерті чоловіка вона залишилася без грошей, а тому змушена була братися за різні роботи, і тепер шукає не надто важкої роботи. Нора зізнається Крістін, що одного разу позичила гроші в адвоката Нільса Кроґстада, щоб урятувати життя Торвальда, коли він був дуже хворий. Втім, вона не розповіла про це чоловікові, щоб не поранити його гордість. Вона сказала, що отримала гроші від батька, який помер приблизно тоді ж. Вона виплачує борг із бюджету, який чоловік виділяє їй на домашнє господарство, а також заробляючи на копіюванні документів. Вона робить це потайки, у своїй кімнаті, й пишається тим, що заробляє гроші, як чоловік. Нова робота Торвальда обіцяє звільнити їх від боргів.

Объяснение:

Я лично читала Каша из топора:
Старый солдат шёл на побывку. Притомился в пути, есть хочется. Дошёл до деревни, постучал в крайнюю избу:- Пустите отдохнуть дорожного человека! Дверь отворила старуха.- Заходи, служивый.- А нет ли у тебя, хозяюшка, перекусить чего? У старухи всего вдоволь, а солдата поскупилась накормить, прикинулась сиротой.- Ох, добрый человек, и сама сегодня ещё ничего не ела: нечего.- Ну, нет так нет,- солдат говорит. Тут он приметил под лавкой топор.- Коли нет ничего иного, можно сварить кашу и из топора.Хозяйка руками всплеснула:- Как так из топора кашу сварить?- А вот как, дай-ка котёл.Старуха принесла котёл, солдат вымыл топор, опустил в котёл, налил воды и поставил на огонь.Старуха на солдата глядит, глаз не сводит.Достал солдат ложку, помешивает варево. Попробовал.- Ну, как? - спрашивает старуха.- Скоро будет готова,- солдат отвечает,- жаль вот только, что посолить нечем.- Соль-то у меня есть, посоли.Солдат посолил, снова попробовал.- Хороша! Ежели бы сюда да горсточку крупы! Старуха засуетилась, принесла откуда-то мешочек крупы.- Бери, заправь как надобно. Заправил варево крупой. Варил, варил, помешивал, попробовал. Глядит старуха на солдата во все глаза, оторваться не может.- Ох, и каша хороша! - облизнулся солдат.- Как бы сюда да чуток масла - было б и вовсе объеденье.Нашлось у старухи и масло.Сдобрили кашу.- Ну, старуха, теперь подавай хлеба да принимайся за ложку: станем кашу есть!- Вот уж не думала, что из топора эдакую добрую кашу можно сварить, - дивится старуха.Поели вдвоем кашу. Старуха спрашивает:- Служивый! Когда ж топор будем есть?- Да, вишь, он не уварился,- отвечал солдат,- где-нибудь на дороге доварю да позавтракаю!Тотчас припрятал топор в ранец, распростился с хозяйкою и пошёл в иную деревню.Вот так-то солдат и каши поел и топор унёс!