Поміркуйте, чому низове козацтво підтримало І. Брюховецького. 2. Поясніть, чи виправдане зневажливе ставлення Шрама до Свою відповідь обґрунтуйте. 3. Чому Я. Сомко назвав народ «дурна чернь»? 4. За укладеним самостійно складним планом зробіть порівняльну характеристику Я. Сомка й І. Брюховецького. 5. З якою метою П. Куліш у романі «Чорна рада» використовує такий композиційний прийом, як подорож героїв? 6. Проаналізуйте оповідну манеру автора в романі П. Куліша «Чорна рада». Якими засобами створюється враження присутності оповідача у творі? 7. Що символізує повернення Лесі й Петра Шраменка до хутора та їхнє щасливе, спокійне родинне життя? 8. Чим мова Тура подібна до народних пісень? Випишіть відповідні цитати. 9. Поясніть слова Шрама, звернені до Череваня: «Ти Барабаш, а не Черевань!». Перегуки з якою думою тут Поміркуйте, чому прибічники І. Брюховецького називали Я. Сомка «переяславським крамарем».

Благородство – явище, яке прийшло до нас з історії. Якщо аналізувати етимологію цього слова, слід звернути увагу на те, що слово це походить від людей, які мають якість «благого роду». Тому раніше благородною вважалася людина, яка походить з якогось високого або знатного роду. У той же час, якщо говорити про сучасність і той світ, в якому ми з вами живемо, можна відзначити, що зараз формального поділу на роди немає. Всі громадяни за законами рівні і вважається некультурним прямо називати людину благородною або неблагородною. Водночас, все-таки іноді це чомусь все ще відбувається.

Якою б не була сучасність, наскільки рівними б у правах люди не були, але навряд чи можна називати сучасних людей повністю однаковими. Для деяких з наших сучасників характерні одні ознаки, для інших – інші. Усе ще зустрічаються порядні, чесні і справедливі люди, а також ті, для кого всі ці якості не мають жодного сенсу. Все це дозволяє говорити, що неформально можна вважати когось благородним і сьогодні.

Одним з найвідоміших творів М. Вовчка є повість «Інститутка», яка подає приклади ставлення українського панства до селян. Жоден з панів у творі письменниці не замислюється над тим, що він утримує людей на правах худоби і не прагне вирішити це питання шляхом звільнення підвладних йому селян.

Ускладнює проблеми, порушені у повісті, аспект почуттів героїв твору. У цьому плані показово виступає доля головної героїні твору Катерини. Ця дівчина, втративши волю після весілля з кріпосним хлопцем Назаром, після смерті дитини не бачить шляху до мирного співіснування з панною, через що поступово втрачає розум, а потім і гине.

Досить показовим є те, що кожен з героїв повісті М. Вовчка «Інститутка» сповідує особистий шлях подолання тогочасних проблем і звільнення з панства. Наприклад, старенька бабуся, яка просто не уявляє свого життя поза панським двором, упокорилася своїй долі і давно не прагне його залишити. Назар, чоловік Катерини, вирішує втекти від пана, щоб раз і назавжди позбутися свавільного ставлення своїх господарів, яке усе його життя нависає над головою домокловим мечем, адже після смерті коханої дружини і дитини його вже нічого не тримає. А кухар, який був найнятий у місті,сповідує надмірну прислужливість і покірність, яка дозволяє йому удовольняти потреби пані і при цьому абсолютно нічого не робити.

Прокопу вдається випадково звільнитися і звільнити при цьому Устину. Під впливом гніву та істерики пані на мить втрачає свою пильність і хазяйновитість, намагаючись якомога швидше позбутися захисника бабусі, яка в очах панства стає розкрадачкою майна. Адже вона наділила дітей яблуками з панського саду. «Добра» пані погоджується на пропозицію віддати Прокопа у «москальство», причому негайно. За це вона ще довго буде лаяти лікаря, бо позбулася двох найкращих робітників. Москальство Прокопа практично звільнило Устину, яка сім років чекала свого чоловіка з литовського кордону. Тому таке рішення не розв’язує, не показує шляхи вирішення проблем покріпачення.

Дякувати Богу, кріпацтво давно відійшло у минуле, але живим свідченням поневірянь українського народу нам залишилися твори видатних українських письменників, зокрема твори М. Вовчка. Завдяки їм і сьогодні майже живими перед нами постають картини з життя українського селянства часів покріпачення. Прагнення до особистої свободи закладене в нас, нащадках українських кріпаків, не генетичному рівні. Тому, щоб не було повторення історії, нам дуже важливо отримати особисті свободи і права, які стануть ствердженням незалежності і свободи нашої держави.